Главная страница
№33 (91) 15 августа 2011 г.

ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

НАША ИСТОРИЯ
 

Трипільці

Микола ЯНКО
кандидат педагогічних наук,
дійсний член Географічного товариства України
(Закінчення. Початок в №№31 (89) 32 (90))


Недалеко від Тібру, на південному піщаному схилі невисокого горба, лежить піщаний пустир, порослий нужденною рослинністю. На ньому, в різних місцях між заростями, з піщаних осипищ виглядають, вивітрені безжалісним часом камені різної величини. Це одне із стародавніх кладовищ трипільців-пелазгів.

Очевидно, користуючись найстарішим європейським алфавітом, пелазги в давні часи на могильних каменях вирізали написи – епітафії, буквами подібними до латинських... але української мовою*!
Написи дуже стерті часом, але окремі слова можна приочитати: «дари, любити, ясен, мати, дівчина, лихо, дитина, діва» та ін. Слова українські написані буквами подібними до латинських... Бо ж тут поховані трипільці-пелазги... В чому ж річ?... Що це означає?
Виникають різні здогадки, одне з них являє собою значну історичну й лінгвістичну проблеми...
До речі, про це свідчать й інші фактори. Розглянемо їх.
У ІІ тисячоліття до н.е. з теперішньої України виїхали нащадки іраномовних племен, що прибули сюди кілька тисяч років тому. Жили тут у дружбі з місцевим населенням. А тепер їх нащадки подалися в Іран, Афганістан і на півострів Індостан. Вони везли з собою легенди, казки, пісні й індоіранську або арійську мови – відгілки ведійської мови.
Прибувши до Індії, вони на основі індоіранської та індоєвропейської мов створили мову санскрит (що в перекладі означає «штучна», «досконала»).Триполье
На цій мові написано більшу частину релігійної літератури – веди – найстародавнішу пам’ятку літератури, а також літератури художньої і наукової.
Санскрит, за словами вчених – це льодовик, у якому заморожено масу слів індоєвропейської та праукраїнської мови.
Якось наші вчені-лінгвісти та історики, знавці мови санскрит, запросили в нашу країну індійського лінгвіста знавця цієї мови.
На одному з наукових засідань, під час невеликої перерви, індійський фахівець, посміхаючись, мовив:
- Ви мені пробачте, але коли я чую вашу розмову, розумію не тільки її зміст, а й багато окремих слів, які мені здаються нашими рідними. Послухайте, будь ласка, назву кілька прикладів: ліс, дитина, був (наше бхув), багато (наше багуто), грива, дерево (наше дараво), матір (матар), гнути (гну), сік, ворота (вор), приятель (прията), двісті (двіста), один-два-три (одна-двоя-трая) та ін.
- Дійсно, – говорить наш учений, – а це переконливо доводить, що цією мовою володіли пелазги-трипільці. Навіть більше – це мова трипільців. І ще: у санскриті дуже багато наших слів, українських. Разом з цим, санскрит є незаперечним свідком того, що нетлінній українській мові більше шести тисяч років.
Чим більше ми працювали над життям трипільців, їх діянням, чим, здавалося, більше осмислювали, тим більше виникало питань, а з ними суджень і здогадок. З часом ми прийшли до висновку: трипільці мали мову, близьку до української, говорили нею тисячі років. А згодом прийшли й переконання. Вони підтверджуються санскритом, мовою з близькими до українською словами.
Переконанням служать епітафії трипільців-пелазгів на трипільському кладовищі поблизу Риму. Переконанням служить алфавіт, близький до українського.

ВИСНОВКИ

Історичні, археологічні, етнографічні, технічні, лінгвістичні, географічні факти засвідчують, що трипільці – жителі кам’яного віку мали передумови виникнення державності.
За допомогою цих факторів народ трипільців домігся значного розвитку матеріальних і духовних благ, сприяв іншим народам і племенам в їх розвитку.
Трипільцями створено найдревнішої пелазгійської (трипільської) писемної мови, історично зафіксованої – скарбниці цивілізації. Наші дослідження, а також засвідчення вченого А.Поправка, що мова ця найближча з усіх мов до сучасної української.
Трипільські «лелеки» в кам’яному віці вперше в світі, за тисячу років раніше інших народів, почали будувати міста – одно-, дво-, навіть триповерхові дерев’яні житлові будівлі, в той час як інші народи і племена жили в землянках. В дерев’яних містах жило по 5-8, навіть 14 тисяч жителів. В цих містах були майстерні по виготовленню знарядь праці, зброї для полювання, речей господарського вжитку, майстерні по виготовленню жіночих прикрас тощо. До цього часу не перевершені форми розташування спіральних міст з перетином радіальних вулиць.
До того ж, Трипілля було втричі більше за площу Франції і в п’ять разів більше Італії.
За свідченням археологів, у трипільців на тій же території, що і в сучасній Україні, було більше населених пунктів.
Трипільці в ІV тисячолітті, з метою підвищення врожайності, вивели нові сорти пшениці, ячменю (!).
Трипільці вперше в світі винайшли колесо, плуги, вперше в світі приручили коня і тура, вперше в світі почали вживати молоко туриць, надто цінне для дітей і хворих.
За свідченням археологів на території теперішньої України не було кращого посуду, ніж посуд трипільців – виготовлений з доброї керамічної глини, розфарбований двома-трьома кольорами, добре випалений. Своєю зовнішністю він вражає сучасних жителів.
Провідна газузь господарства трипільців було землеробсткво.
З метою вдосконалення обробітку землі трипільці здійснили перехід від мотиги до примітивного плуга (сохи), ще в V тисячолітті до н. е. ввели тяглову силу — коня і тура, яких вперше в світі привчили до людини. Кінь приучений за 4 тис. до нашого часу, тур дещо пізніше. Молочне скотарство розводилось на базі присвоєння туриць.
Таким чином, дуже древнє землеробство трипільців, що було розташоване на території теперішньої України, як говорить його знавець Г. Більска, безсумніву являло собою досить розвинену землеробську цивілізацію.
Друга важлива ознака трипільскої культури — це його величезне будівницьтво: міста тут почали будувати найраніше в світі, на тисячу років раніше, ніж в Шумері, яку довгий час проголошували першим будівником. Якщо в Шумері будували невеликі глиняні халупи, то в Трипіллі на величезних площах будували дерев’яні будівлі одно-, дво- і триповерхові, створюючи прекрасні житлові умови для жителів своїх племен.
Важливою ознакою будівництва Трипілля — це величезні поселення (протоміста) у вигляді концентрічних кіл, які перетинали вулиці радіально. Ці плани житлових споруд — яскравий приклад типу міських планів споруд жител. Що ж, такі археологічні творіння виправляють хрестоматійні сторінки історії. Подумати тільки, величезні будівлі житлові і поряд наявність майстерень: вироблення господарських приладів, взуття, майстерні жіночіх прикрас. А чого вартий господарський столовий посуд?!
Коли виник і формувався український народ, тоді виникла й українська мова. «Історія народу губиться «в мороці часу», як говорили в добру стародавню пору — в початкових стадіях відособлення і формування народності в окремі географічно-етнографічні, а потім «в національну особ»,—говорив видатний український учений і державній діяч М.Грушевський,про це добре сказав учений-лінгвіст ХІХ ст. Михайло Красуцький.
Створення лелеко-пелазгійської, самої древньої письмової мови планети (В.Бебик, доктор політ. наук/ газета «Голос України, 97,6 червня 2011 р.), сприяє історичності української цивілізаціі.

-------------------------------------------------------------------------------------------
* Найдавніший європейський алфавіт, що повністю охоплював слов’янські фонетичні системи, складався з 22 букв. Зважаючи на те, що найдавніша мова Європи схожа до української ї є мовою українською або ж однією з близьких до неї мов, схоже на те, що це алфавіт лелеків (пелазгів). Якщо це так, то вони не користувалися нею, як гадають вчені, а знали її. А це означає, що пелазги – трипільці готували епітафії на своїй рідній мові, а інакше й бути не могло. То це ще один з доказів того, що рідною мовою в них була мова досить близька до української.

 

Заметки о нашей истории

Анатолий ПАНАСЕЙКО

Размышления у городской доски почета
Уже то, что красуются там почти одни руководители – ненормально.
Да – при них Дружковка строилась, богатела, украшалась. Но многое достигалось независимо от стараний «почетных».
Взять трамвай и центральную площадь, которых не видать дружковчанам, как своих ушей, если бы не Сабуров. Председатель Госплана СССР преподнес родному городу царские подарки. Но, Бог свидетель, сделал он это не по плану, т.е. незаконно.
Далеко от истины и такое утверждение: мэр такой-то воздвиг микрорайоны.
Да не он воздвиг, а время.
Кричащая необходимость, нужда заставила.
А вот появление среди новостроек таких монстров, как зеленый жилой дом около шестой школы, общежития-уродцы в конце главной улицы; кинотеатр «Космос», рассыпающийся в пыль.
Это уже «заслуги почетных».
А центральная канализация по улице Радченко, многократно выходящая из строя. Да так, что министр по чрезвычайным ситуациям Василий Дурдинец объявлял однажды Дружковку зоной экологического бедствия.
А горемычное строительство бассейна на стадионе, мастерских маштехникума, столовой профтехучилища…
А ужасающие своим убожеством жилые дома в районе Холма Славы…
«Друдковка утопает в зеленых насаждениях», — часто гордились мы и отмечали наши гости.
Но если бы не небрежение «почетных», она мало чем отличалась бы от курортного города.
Получив с неба свалившуюся площадь, тогдашним руководителям оставалось только украсить ее достойным зеленым ожерельем.
А что мы видим?!
Уже 50 лет липы, высаженные под их безучастием, чахнут и гибнут.
А тополя на центральной улице.
А загаженные речки.
А непроходимый в зарослях и мусоре Молодой парк.
А! А! А!..
Тяжкое наследие прошлого.
И пока мы не покаемся, улучшений не будет.

Как мы в Донецк на футбол ездили
Тогда еще автотрассы Константиновка-Донецк не было, и мы добирались через Артемовск, Горловку и так далее. Дороги сплошь в колдобинах, и нас за пять часов пути на скрепучем профсоюзном грузовике порядком помотало и растрясло.
Дотянулись к стадиону, а билеты… кончились.
Делать нечего – полезли на террикон.
Куда нас сопроводил услужливый, бойкий паренек. Всего за десятку.
А там – все удобные места персональные, то есть занятые.
Схватившись за чахленькие деревца, кое-как укренились на неудобьях и, когда курява улеглась, рассмотрели свой любимый «Шахтер», принимавший московское «Динамо».
И за мытарства свои были вознаграждены победой любимой команды. А так как «Шахтер» выигрывал у москвичей очень и очень редко, вознаграждение получилось вдвойне приятным.
И мы, измученные, покрытые толстым слоем пыли и грязи, но со светящимися радостью глазами в два часа ночи вернулись в Дружковку.
И мне стало понятней природа массового героизма советских людей, воспетых советскими поэтами:
Гвозди бы делать из этих людей,
Крепче не было б в мире гвоздей.

Как мне подфортило с двухтомником Евтушенко
Был у нас когда-то книжный бум.
Книги издавались миллионными тиражами, но все равно на всех не хватало. Литературоманы томились в очередях, а литературу растаскивали те, кто в ней ни бум-бум не разбирался: горкомовцы, мясники, зубники и прочая нужная публика, которая «нужняками» называлась.
А еще – участники ВОВ
Бывало, любящие наследники буквально на руках приносили к магазину беспомощного старого воина, и тому, раздвинув с пренебрежением алкающую духовной пищи толпу, без ограничений отпускался интеллектуальный товар.
Чего ж эти «нужняки» накидывались на книги, как на горячие пирожки?
Старшее поколение знает, а младшее увидит ответ в следующее исповеди:
«Намучался я с этим Евтушенком. Все уши прожужжали: Евтушенко, Евтушенко! Двухтомник, двухтомник. Ну, думаю, раз двухтомник – годится. Заскочил, значит, в лавку, шепнул Зиночке, она мне его, голубчика, и выносит из кладовки запеленутого. Ну я быстренько домой (у меня боковая стенка еще не заполненная), распеленываю и, что же ты думаешь, так и ахнул: обложка – чернее сажи. Жуткая темень. Куда ни ткнешь, всю картину портит. Попробовал я его с красным двухтомником Шукшина поставить рядом. Траур какой-то получается…
Слушай, будь добр, возьми его себе».
Так у меня оказался двухтомник Евтушенко – одно из самых ценных приобретений в моей жизни.

 


 
 
Предстоящие досрочные выборы в ВР имеют одну большую проблему ...
 
 
...количество людей, зараженных ВИЧ, возрасло...
 
 
В минувший четверг, 9 августа, в поселке Райское произошел пожар. В 3 часа ночи жители ул. проснулись от едкого дыма и треска горящих досок...
 
 
Конституционный суд Украины 9 июля 2011 года признал НЕЗАКОННЫМ
 
 
Готовимся к выборам... Амброзия мешает дышать... Кто задерживает зарплату?...
 
 
Около 40% потребности рынка Украины удовлетворяется за счет поставок импортных тетрадей...
 
 
С какими трудностями вы сталкиваетесь при подготовке ребенка к школе?
 
 
С инициативой проведения всеукраинского реыерендума выступила партия "ВО "Батьківщина""...
 
 
По итогам 7 месяцев этого года Дружковка сохраняет первое место...
 
 
Дружковкка - одна из родоначальниц футбола в Донецкой области, но...
 
 
В последнее время народ с большим трудом верит в то, что справедливость восторжествует над...
 
 
Еще с глубокой древности люди не знали, как относиться к тому или иному суеверию. То ли это выдумка, закрепленная годами, то ли...
 
 
Раз в году, на пике лета иду в степь. Иду в приподнятом настроении. Как в храм...
 
 
Как бы легкомыслено ни относились наши политики к досрочным выборам, пришло время...
 
 
Зречення від своєї нації, пристосуванство та байдужість - це тяжкі хвороби...
 
 
Шесть самых вредных мифов нетрадиционного лечения.
 
 
Усталость и нервозность без видимой причины. Сон приходит с трудом, зато легко уходит среди ночи...
 
 
Один из самых опасных медицинских шарлатанов - Поль Брэгг и его последователи...
 
 
Недалеко від Тибру, на південному схилі невисокого горба, лежить піщаний пустир...
 
 
Размышления й городской доски почета... Как мы в Донецк на футбол ездили... Как мне подфортило с двухтомником Евтушенко...
 
 
Как уберечь домашних любимцев от напастей на природе.
 
 
Что делать, если ваша кошка готовится стать мамой
   
Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru
2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
 

При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка stavgkh.ru обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на stavgkh.ru обязательна.
Вэб-страница подготовлена редакцией газеты "Наша Дружковка"