Олигархизація влади – прямий шлях перетворення в колонію

Олігархія за своєю сутністю є дуже нестійким та нестабільним режимом. Оскільки влада належить економічно пануючим суспільним верствам, що є неоднорідним конгломератом різних кланів, «сімей» та угруповань, які постійно перебувають у стані боротьби, то така влада перетворюється на поле перманентної «війни» між олігархами за власність.

Власне, саме це ми і спостерігаємо у пострадянській українській політиці.
У нас це прийнято називати «політичною кризою», однак нічого політичного в ній немає, оскільки причини, що її зумовлюють, носять зовсім не політичний, а майновий характер.
У політичному плані в української еліти немає жодних розбіжностей - і депутатів, і міністрів, і «місцеву еліту», незалежно від партійної приналежності, цілком влаштовує наявний режим.
Невелика купка людей — лічені родини та люди «близькі» до них — володіють усім, намагаючись розширити будь-яким способом свої бізнесові імперії.
На публіці це все розігрується у вигляді протистояння «лівих», «правих», «ліберальних», «демократичних», «зелених» та інших партій, які, проте, у владних колах захищають не свої аморфні ідеології, а цілком конкретні бізнес-інтереси своїх «патронів».
На практиці ж ми маємо лише дві реальні партії: партію олігархів та їх челяді та партію «всіх інших».
Саме суперечності між ними і творять усі проблеми в українському суспільстві. Якщо одну «партію» цілком влаштовує наявний стан справ, який дозволяє накопичувати та вивозити з держави мільярди, то іншій «партії» потрібні людські умови життя, бодай натяк на соціальну справедливість та хоча б подоба цивілізованих правил гри в економіці.
Звичайно, перші будуть боротися до останнього за збереження наявного суспільного ладу, який ми можемо назвати проектом «олігархічна Україна». Це Україна, в якій влада - це ЗАТ з обмеженим переліком акціонерів, які періодично з’ясовують між собою стосунки, але єдині в одному - не допускати до своїх лав нікого «чужого».
Проте, у даному випадку, перед нами постає питання: яким чином подібна система організації влади змогла протриматися довгий час без значних суспільних заворушень?
Очевидно, що тривалий час українська олігархія розігрувала непогану гру, зміст якої полягав у створенні віртуальної політики. За часів Кучми суспільство лякали «привидом комунізму», далі настав час проекту «Схід і Захід», під час реалізації якого відбувалося протиставлення однаково пограбованих владою мешканців різних регіонів України.
Проте зараз, коли відбулася повна консолідація влади, коли олігархічні політичні проекти один за одним втрачають свій «ідеологічний лоск», а рівень зневіри населення у політиці доходить до максимальних меж, олігархічний режим (поки що непомітно для широкого загалу, але від цього не менш виразніше) починає втрачати базу для свого існування.
Маски скинуті, і тепер ми вже не можемо сприймати політичну боротьбу так само, як раніше, побачивши не один десяток перефарбовувань та зміни «політичної орієнтації».
Сотні перебіжчиків та ренегатів, на яких так багата українська політика, показали, що вся їх удавана гра у владу та опозицію, усі ці численні «бризкання слиною» на публічних ефірах у Шустера та Кисельова були лише грою - і грою явно не шекспірівського масштабу.
А в реальності ми маємо абсолютно інше. На практиці усі уряди послідовно заганяють Україну у кабалу до МВФ, приватизують державну власність, перерозподіляють ресурси. Податковий кодекс, підвищення пенсійного віку, зростання тарифів - от реальна конституція України.
Українські підприємці вже не мають жодних ілюзій по відношенню до власної держави. Очевидно, що коли справа торкнеться інших соціальних груп безпосередньо, то і вони почнуть дещо по-іншому відчувати ситуацію.
Найцікавіше у даному випадку те, що у суспільстві відсутня помітна соціальна база наявного режиму. Очевидно, що будь-яка влада має спиратися на певні соціальні групи, організації, прошарки.
Опорою демократії є середній клас. Військова диктатура спирається на потужну армію. Тоталітаризм - на потужні партійні структури. Азійський авторитаризм - на кланово-родинну та етнічну структуру суспільства.
У чому соціальна база українського олігархічного режиму? Насправді, у класичному розумінні вона відсутня. Дивлячись на стан українського війська або силових структур, розумієш, що далеко не на них у разі чого думають спиратися представники влади.
Обізнані у реальному стані справ у політичних партіях України (у тому числі правлячих) чітко усвідомлюють, що ніякою опорою режиму вони бути не можуть. Тим більше не є такою опорою влади бюрократія, яка, звичайно, обслуговує режим але навряд чи буде щось робити для його утримання.
Водночас, очевидно, що зростання соціальних суперечностей в Україні може продовжуватися і призвести, у кінцевому рахунку, до непередбачуваних наслідків. Хто тоді захищатиме пануючий суспільно-політичний лад?
Очевидно, відповідь на це питання слід шукати не в Україні, а за її межами.
Сама сутність олігархічного режиму полягає в тому, що рано чи пізно він призводить до втрати суверенітету (навіть примарного). Національна держава олігархії не потрібна - потрібні лише гарантії непорушності власності.
Водночас, суспільна нестабільність, яку породжує олігархічна влада, може бути загрозою для капіталів та їх власників. І тоді останні вирушають на поклон до іноземної сили, котра допоможе втримати у державі статус-кво.
Як правило, це означає поступки у суверенітеті, але дозволяє олігархії відчувати себе значно спокійніше у «світовій сім’ї братніх олігархій».
Історія латиноамериканських країн новітнього часу цілком підтверджує цю тезу. Режими місцевих олігархів-латифундистів в кінцевому рахунку забезпечували власну стабільність через передачу іноземцям ключових ресурсів та проведення зовнішньої політики у руслі «Старшого Брату». І рано чи пізно постає питання: хто править, уряд чи, приміром, МВФ?
Олігархія - це завжди втрата суверенітету. Або в Україні зміниться форма організації влади, або ця форма організації влади ліквідує Україну.
«Українська правда»

Чи є Україна Європою?

Игорь Лосев

Геополітичні процеси останніх двох десятиліть - розпад Варшавського пакту і припинення протистояння Центральної та Західної Європи, поетапне розширення Північноатлантичного альянсу, трансформація Європейського Співтовариства у Європейський Союз та його розширення, неоднозначні події в межах самих ЄС та НАТО...

Нарешті, тривалі безуспішні (хоча, в основному, суто словесні) спроби України інтегруватися до європейського простору актуалізували фундаментальні питання: “що таке Європа?”, “що означає бути європейцем?”, “де починається Європа і де вона закінчується?”.
Питання це не лише академічні. Вони мають цілком практичне значення, коли, приміром, євроструктури змушені розглядати проблему вступу до ЄС Туреччини.
Справді, чи можна вважати Туреччину європейською країною, а якщо ні (чому ні, до речі?), то з якого дива стільки часу їй не відмовляють прямо у членстві в європейському клубі?
Очевидно, не так гостро, але все ж таки постає аналогічне питання щодо України. Проте, на відміну від Туреччини, тут немає альтернативи: якщо не Європа, значить, Азія. Та якщо Україна не Європа, то до Азії вона також не належить. А як бути з Молдовою? Чим вона гірша за Румунію?
Тож хоч-не-хоч, а мислителям та політикам Євросоюзу, в разі вилучення частини держав з числа навіть потенційних претендентів на членство у ЄС, доведеться створювати концепцію двох Європ: першого і другого ґатунку, власне Європи і не зовсім Європи, недо-Європи чи “майже Європи”.
Найлегше ця проблема розв’язується на суто географічному рівні. Наприклад, менше ніж 10 відсотків території Туреччини розташовано в Європі. Щодо України, то вся її територія належить географічній Європі, ба більш, на Закарпатті, на Рахівщині ще за часів Австро-Угорщини було визначено географічний центр Європи.
Однак не все тут так просто. Чи визнав би хтось майже повністю мусульманську Албанію та наполовину мусульманську Боснію європейськими країнами, якби вони географічно не були в Європі?
Отже, наражаємося на цілий комплекс проблем. Суто географічно, Україна, поза всяким сумнівом, є навіть не Східною, а Центральною Європою. А як із точки зору політики, економіки, культури, ментальності?
Якщо не ставати на шлях схибленої до рівня фальшування фактів, але модної сьогодні політкоректності, то можна стверджувати, що Європа - це певний культурний регіон, який має спільні риси ментальності, спільні основні цінності, пов’язані з такою потужною духовною силою як християнство.
Тому покійний Римський Папа Іван Павло ІІ мав підстави домагатися, щоби в текст Європейської Конституції були записані слова про унікальну роль християнства в європейській історії і культурі.
На жаль, через протидію Франції цього зроблено не було, хоча не можна заперечувати, що до останнього часу, до останніх десятиліть європейська свідомість розглядала і переживала Європу як насамперед світ християнства, вбачаючи саме в ньому головну відмінність від інших культурних регіонів світу.
І навіть атеїсти, на кшталт Маркса та Енгельса, мислили в категоріях християнства, ставлячи комунізм на місце Землі Обітованої, партію - на місце Церкви, а себе - на місце пророків істини.
На думку Томаса Манна (книги якого палили нацисти і, цілком імовірно, вслід за ними сьогодні почнуть палити фанатики політкоректності), без християнства взагалі неможлива західна культура, воно надає їй глибину і перспективу, допомагає зберігати внутрішню форму і моральний закон, визначає її гуманістично-демократичний, а відтак і соціально-політичний характер.
Адже демократія, за Томасом Манном, як раз і є “політичним аспектом західноєвропейського християнства”. Як висловлювався німецький класик: “Щоб там не казали - християнство - цей цвіт юдаїзму, - є одним із двох стовпів, на котрих стоїть західна цивілізація, а другий - античне Середземномор’я”.
У цьому аспекті Україна, що стала християнською ще в Х столітті, якщо не раніше, є абсолютно європейською країною, тим більше, що й українське населення не сумнівається у своїй європейській ідентичності.
Натомість, за даними авторитетної російської соціологічної структури “Левада-центр”, переважна більшість громадян Російської Федерації не вважає і не відчуває себе європейцями. Отже, під цим оглядом, нині саме східні кордони України в політичному, культурному і ментальному відношенні є водночас кордонами Європи.
Однак, приклад Росії показує, що християнство є дуже важливим чинником належності до європейського культурного світу, але не єдиним і не вичерпним (бо ж і Ефіопія здавна - християнська держава).
Є ще один принципово важливий чинник європейськості: величезна роль права в житті європейців, починаючи з античності, до наших днів. Європейська цивілізація будується на основі права, верховенство якого в усіх сферах європейського буття ні в кого не викликає сумнівів.
Навіть у добу європейського Середньовіччя закони, певні правила гри постійно вели наступ на феодальну сваволю.
Юридизм мислення є однією з найважливіших рис європейського менталітету. В цьому сенсі європейці дуже суттєво відрізняються від “совків” на пострадянському просторі. Для європейців дотримання закону є нормою, а порушення аномалією, для колишніх громадян СРСР - навпаки.
Поміж “совками”, насамперед високопосадовими, дуже поширеною є засада: “Якщо не можна, але дуже хочеться, значить, можна”. Відданість закону вважається тупим бюрократизмом, хворобливою формалістичністю.
Якщо у європейців не викликає сумніву принцип, що всі мають грати за спільними і обов’язковими для всіх правилами, то в нових незалежних державах на уламках СРСР вважають за краще грати з правилами, а не за правилами, пристосовуючи закон до власних потреб.
Але і тут є відмінність між радянським мисленням та європейським тоталітаризмом. Досить лише згадати тезу іспанського диктатора Франко: “Друзям усе, ворогам - закон”. В СРСР та на просторах СНД вона б звучала, мабуть, так: “Друзям усе, вороги - поза законом”.
Правила не можуть змінюватися під час гри, бо тоді вони втрачають сенс. Уявіть собі, що під час футбольного матчу гравцям (причому тільки однієї команди!) дозволили грати руками.
А в Україні такі речі відбуваються постійно. Коли в 2008 році український народ пішов на президентські вибори, він вибирав собі главу держави з певним набором повноважень, а отримав президента з іншими, значно зменшеними повноваженнями внаслідок інтриг у Верховній Раді.
А сьогодні, обравши президента з більш вузьким колом прав, маємо намагання істотно розширити коло його конституційних повноважень, причому робиться це тими ж політичними силами, що і 2008 року.
Себто сучасна доба для України розпочалася з глобального політичного шахрайства, на тлі якого говорити про правову державу взагалі не випадає.
Переважна більшість українців не вірить у правосуддя, не вірить у чесність влади, не довіряє її заявам про боротьбу з корупцією, адже справжня боротьба з корупцією має розпочатися з притягнення до відповідальності найвищих урядовців, депутатів, політиків, банкірів, олігархів тощо.
В Україні точиться постійна боротьба між різними політичними угрупованнями за право призначити “свого” Генерального прокурора, “свого” голову Верховного Суду і “свого” міністра юстиції.
Це дуже нагадує боротьбу феодалів у середньовічній Європі за інвеституру, себто за те, кому належатиме право призначати єпископів - Римським папам чи конкретним... ні, не пацанам, а європейським королям...
Звісно, коли йдеться про “свого” прокурора, суддю чи міністра, мають на увазі, що він служитиме не Закону, а “своїм”, тим, хто домігся для нього цієї посади і знешкодив конкурентів.
Україна ще й досі не здійснила справжньої судової реформи, через що не існує незалежного суду (українські суди дуже залежні від влади, над усе від влади грошей), не дотримуються конституційної норми рівності всіх громадян перед Законом (в Україні де-факто зберігається радянська норма номенклатурного неписаного права: чим вищою є посада, тим меншою відповідальність).
У цьому сенсі Україна ще не має справді правової держави, будучи антиподом сучасної (і навіть 200-річної давнини) Європи.
Іншими словами, ще давньоримська формула: Duro Lex - sed Lex - “Закон суворий, але це - Закон” в українському суспільстві, а над усе в українській владі, ще не перемогла і не стала нормою публічного життя.
Вільне ставлення до законів, невиконання та ігнорування їх поширено на всю адміністративну драбину держави, від села до столиці, не кажучи вже про схильність непоодиноких законодавців створювати юридичні норми виключно у власних егоїстичних інтересах.
Таким чином, соціально-правова сфера України ще несе на собі незмивне тавро азійсько-комуністичного минулого.
Маємо певний парадокс: якщо український народ у переважній більшості за своїм менталітетом і культурою є європейським, таким, що прагне до європейських цінностей, інстинктивно розуміючи, що вони працюватимуть на загальне добро, то цього аж ніяк не можна сказати про політичну верхівку, про панівний клас України.
Він засадничо не хоче бути рівним перед Законом із “посполитими”, який в особі навіть своїх начебто демократично налаштованих представників після Майдану прагнув жити за “поняттями”, за специфічними юридичними нормами для “своїх”, для вузького кола.
Тепер - тим більше. Еліта ладна виконувати тільки ті закони, які її влаштовують і не обмежують її бізнесових і владних апетитів, претендуючи на “ліберум вето” часів королівської Польщі.
Внаслідок цього нинішня ситуація, попри тимчасову консолідацію влади в одних руках, нагадує в Україні ту, про яку польські магнати і шляхта казали: “Річ Посполита безладдям тримається”.
Відомо, чим це закінчилося для польської держави, хоча там теж були певні періоди відносної консолідації, але ж принципи залишалися незмінними.
Сьогодні саме політичний, культурний і моральний рівень еліти України (що дуже нагадує панівний клас якоїсь далеко не найбільш передової азійської країни) є головною перешкодою на шляху євроінтеграційного розвитку України.
Адже незважаючи на її мільярди, якимось дивом зароблені в бідній країні, сама ця верхівка є глибоко “совковою”, страшенно далекою від європейських традицій і ідеалів.
Безумовно віддаючи належне історичній і культурній європейськості України, не можна забувати, що вона є суспільством постколоніальним, посттоталітарним і постгеноцидним.
Ці величезні національні травми потребують тривалого лікування, де основне доведеться зробити самим українцям.
Проте процес одужання і повернення до своєї споконвічної європейської ідентичності буде набагато успішнішим для України за умови розуміння і допомоги з боку об’єднаної Європи, якій не варто демонстративно і зверхньою дистанціюватися від українських проблем, адже без України Європа не є і ніколи не буде довершеною та повноцінною.

Смешные истории

Планета пива

- Так, господа, у нас на повестке дня один вопрос – что нам делать с несчастным случаем: нам по дешевке удалось купить почти достроенное торговое помещение в 42 тысячи квадратных метров. Итак?
— А что, магазин и сделать.
— Магазинов – миллионы, какой магазин?
— Ну, супермаркет.
— Супермаркетов тысячи. В чем его эксклюзивность? Фишка в чем?
— Надо продавать что-то, что все купят.
— Что?
— Ну, то, что всем нравится. Пиво.
— Пиво?
— Да, пиво.
— Да-да, пиво все любят! Это будет пивной супермаркет.
— На 42 тысячах квадратах? Да где вы столько пива возьмете?
— Столько пива – да его, знаете, сколько, это… о-го-го. Его мало не бывает. И потом, к нему же сопутствующие товары нужны. Например, рыба.
— Да, точно, рыба! Сушеная, вяленая, копченая, соленая…
— Пресервы опять же, консервы.
— Ну и вообще, нормальный рыбный отдел, раз уж так пошло, пусть еще мороженая и живая.
— Да, а еще к пиву надо всякие чипсы там соленые. Соль, спички, сахар… Ой, не то. Ну и все равно, пусть будут. Со вкусом сыра я больше люблю.
— А сыр к пиву? А сыр? Копченый, в косичках. И вообще, сыр можно всякий продавать.
— Короче, молочный отдел.
— Да! И сухарики.
— Ага! Сухарики всякие нужны. Соленые, с перчиком, со вкусом ветчины…
— Ветчина!
— И вообще колбаса подойдет.
— К пиву?
— А что? Есть такая специальная к пиву. И вообще, кто сказал, что человек не захочет после пива поесть. Я всегда ем. В общем, мясной отдел надо. Вы как хотите, а мясо – это важно.
— Стойте! Стойте! А если человек пива перепьет?
— И что?
— Ему же надо лечиться. Так что надо бы там аптеку где-то организовать.
— Ну да, опять же, если после пива на девочек потянет, а аптеки нет…
— Да если человек перепьет, не аптека нужна, а цветочный магазин.
— Чего это?
— А как к жене потом идти?
— Ну да, но не с одними же цветами. А конфеты или торт где брать? Нужно отдел со сладким там всяким открыть.
— А если сильно перепьет, и опять же на девочек потянет, то нужно, чтобы перед женами извиняться, открыть ювелирный.
— Это все ерунда. Мелко мыслите. А где человеку пиво хранить? Где у вас холодильники? Где ему сидеть? Где диваны? Перед чем ему сидеть? Где телевизоры?
— В общем, мебельный и бытовой техники?
— Да, конечно. Но! А треники и майки?
— Что, треники и майки?
— А в чем пиво пить?
— Отдел спорттоваров?
— Вот, уже реальный пивной супермаркет получается. Осталось ему еще название придумать.
— А что, магазин глобальный, пусть будет «Планета пива».

В турбюро.
— Дайте мне дешевую путевку в дом отдыха! Долларов за 50. Но чтобы там были библиотека, биллиард, бассейн, тренажерный зал, сауна, приличная кормежка, а в номере — телевизор, компьютер, видео!
— Ну, у нас за такие деньги таких путевок нет. А хотите получить все это бесплатно?
— Каким образом?!
— Обратитесь в шведскую тюрьму!

Летние мысли
За калиткой буйная трава.
На поляну ночью пробираюсь.
Где-то в чаще ухает сова.
Или филин? (Я не разбираюсь).
Открываю старый вещмешок,
достаю укроп, редиску, яйца.
Под кустом следы каких-то ног.
Я не разбираюсь..может, зайца?
Вспоминаю речку и откос.
Я лежала тихо, загорала.
Тут какой-то подвалил матрос,
или боцман... (Я не разобрала.)
Что-то пел мне про желанье тел
и там про какой-то зов природы.
Я не разобралась, чё хотел..
Может быть, из сумки бутерброды?
Звал с собой на лодку, на корму. —
бутербродов, что ли, было мало?
Я не разобралась, что к чему,
и ему по морде надавала.
Ах, какая нынче благодать!
Тишина. Умолкли даже птицы.
Это ж просто рай! Ни дать ни взять.
Или может дать? Не мелочиться?

Женатик-одомашненый
Довольно ручной тип мужика. Покорно ходит на работу, жрет что поставят, пьет что нальют. Хорошо выполняет команды «место» и «ко мне». Носит домой зарплату, склонен к закапыванью заначек в укромных местах. Из одежды предпочитает семейные трусы с пузырями на коленях. Интимных отношений опасается, хотя втайне мечтает. Публичных мест боится. В постели скромен, нордически выдержан и зачастую доходит до оргазма в процессе раздевания. В качестве любовника абсолютно непригоден.

С милым рай в шалаше...

Раз, в пятницу, подумав о своём,
Сказал мне милый: «ты мечтала, вроде,
Что мы в лесу с тобою заживём…
Недвижимость имею на природе.

Суббота завтра… сумки собирай,
Поедем, похвалюсь своей фазендой…
Природа, лес кругом — волшебный рай,
Сверчки поют с лягушками крещендо».

С утра завёл старинный тарантас,
Подал к крыльцу: «садись и жди гостинца!..»
На трассе пролетал за часом час…
Какой же «замок» должен быть у «принца»?..

Приехали… потом полдня пешком…
Дорогу по болоту не забуду!..
Я шла, мечтала: тихий, чудный дом!..
Вот мы у цели… ну, и халабуда!!!

Три брёвнышка, над ними целлофан,
Чтоб дождик на макушку не накапал…
И столик есть, на столике стакан…
«Наследство, — милый мой сказал,
— от папы…»

Когда в Москву вернулись мы домой,
Искусанные зверски комарами,
Подумала: «а, знаешь, милый мой,
Да ну их, эти замки с флигелями!..»

И намекнула я через интим,
В тот миг, когда объятья были крепки:
«Давай-ка твой шалашик продадим
И купим нам на кухню табуретки…»

— Вы слышали, что делается? Купаться в море опасно для жизни, санэпидемстанция закрыла все пляжи!
— А мне даже нравится. Вчера купалась, красота — никого нет.
— Вот, вот. А завтра и вас не будет.

КУРОРТНАЯ

Забыв на время гаражи и грядки,
Мечтая в жизни повидать иное,
На юг стремятся тётеньки и дядьки,
Задолбанные службой и семьёю.
Летят они, надеждою томимы,
Что чудо с ними там произойдёт,
И то, что сорок лет ходило мимо,
У моря, наконец, ключом забьёт,

На побережье наступает вечер,
И пахнут тайною магнолии цветы,
И расправляют кавалеры плечи,
И втягивают дамы животы.

Вот дяденька, вдали приметив даму,
По набережной гоголем плывёт,
Он лысину запрятал под панаму
И загорелый выставил живот.
А тётенька изящно маскируя,
Всё то, что можно показать лишь
мужу,
На тонких каблучках идёт, танцуя,
Всё, что возможно, выставив наружу,

На побережье наступает ночь,
Шумит прибой, и звёзды опадают,
И отлетают все сомненья прочь,
И вместе с ними крыша отлетает

Все дяденьки, конечно, бизнесмены,
А тётеньки — изысканные леди,
Им видятся интриги и измены,
Как персонажам драм или комедий.
Им хочется веселия сверх меры
И страсти, что коварна как игра,
В миру ж они простые инженЭры,
Домохозяйки и бухгалтера.

На побережье близится рассвет,
И море шепчет что-то сексуально...
Вернулся твой по комнате сосед,
Пора к себе, как это не печально.

В жаркий летний день большая семья, нагруженная пледами, шезлонгами, корзинами с едой и купальными принадлежностями, пересекает пляж по направлению к автостоянке. Через десять минут процессия возвращается обратно. Впереди идет глава семьи и говорит своему маленькому сынишке:
— Ну, а теперь, деточка, покажи папочке, ГДЕ ТЫ ЗАКОПАЛ КЛЮЧИКИ?!!

Жизнь без отпусков подобна стону

Жизнь без отпусков подобна стону.
К черту кресла адские тиски!
Полечу-ка в гости к фараону
Будоражить вечные пески.

Раскидаю камни пирамиды,
Словно ветер желтые листы,
Чтоб не загораживали вида
Всеми уважаемых пустынь.

Ждет в Люксоре девственность
гробницы
(Чтоб моя испортила рука).
В море обнаженные девицы
Ждут меня, наверно, дурака.

Подарю девицам по матрёшке
С глупым выражением лица.
— Вы — мои египетские кошки.
В марте это трудно отрицать.

Закажу в Долине Мертвых драку.
А когда побитых унесут,
Выпьем на развалинах Карнака
С бабой-фараоном Хатпшесут.

Закусив копченым крокодилом,
Вспомнив фараоновую мать,
Мы попрёмся берегами Нила
Мумий неприкаянных пугать.

Взвоют от такого непотреба
Призраки Египта. Поутру
Пару звезд египетского неба
Я домой на память заберу.

Акула всплывает на поверхность моря и видит, как прямо на неё движется беспечный турист на доске с треугольным парусом. Акула открывает пасть и думает:
— Надо же, как трогательно. Завтрак подают на блюдечке и с салфеткой.

жаркое лето
Жаркое, жаркое, жаркое лето,
Серое плавится в нас вещество
И не может всевышний дать нам ответа
Ну, когда же свершится для нас
волшебство?

Когда, наконец-то, мы вкусим прохлады?
Когда возвратятся желанья, мечты?
Ну, а пока лишь плююсь я с досады,
Что свои поцелуи не даришь мне ты.

Не ездите отдыхать на Кипр!
Случилось эта забавная история на Кипре, куда отправились отдыхать коллеги одного моего знакомого. Трое мужиков решили провести «незабываемое время» вдали от своих семей и любовниц. На Кипре они не стали мелочиться, и сняли целое бунгало (дом такой летний). Отрываются, значит, купаются, загорают, на мулаток пялятся — все дела. День на четвертый возвращаются эти туристы к себе в бунгало — глядь, а дверь-то открыта настежь. Входят внутрь — там полный кавардак, все вверх дном. В общем, грабанули их местные преступные элементы. Хорошо, хоть деньги у всех были на пластике, так что в руки к грабителям попали, в основном, шмотки и кое-какие аксессуары. Стали подсчитывать потери, смотрят, на тумбочке возле кровати стоит фотокамера — как живая, блин!

Поезд дальнего следования. В каждое купе с вежливой улыбкой заглядывает проводница, спрашивает:
— Иностранцы есть?
Везде отвечают, что нет.
Она выходит в коридор и кричит:
— Коля! Вырубай кондиционер! Все наши!

Страницу подгоготовила Юлия ХУЛАП по материалам сайтов: www.smeha.ru, ulin.ru

Партии в Дружковке, или Реестр мертвых душ

Сколько политических партий в Дружковке? Если верить списку, размещенному на сайте Дружковского управления юстиции и публикуемого ниже — 65. Сколько из них смогут принять участие в грядущих выборах в местные советы 31 октября? Значительно меньше. И вот почему.

По новому закону, принятому недавно Верховной Радой и подписанному Президентом, выдвигать кандидатов в депутаты местного органа власти и на пост городского головы могут только те политические партии, что были зарегистрированы на территории громады не менее года. По этой причине выпадают из предвыборной кампании политические силы, находящиеся в нашем списке под номерами 61-65: они получили регистрацию в январе-феврале и июле этого года.
Но это не все. 14 партийных организаций попали в данный список по старому законодательству, когда регистрировались первички. В результате возникла коллизия, когда эти организации юридически, наверное, имеют право выдвигать кандидатов в депутаты и на пост головы, но фактически не будут этого делать, потому что возникнет нонсенс: на одном участке будут соперничать между собой представители одной и той же политической силы.
Итого должны остаться (по нашим подсчетам) 46 политических сил (в списке они выделены). Однако… Большинство из них представляют одного-двух человек, которые, бывает, и рады закрыть эту партийную «организацию», но оказывается, что ее легче открыть, чем закрыть. Это настоящий каталог мертвых душ.
Впрочем, он тоже может пригодиться, как когда-то пригодился незабвенному Павлу Ивановичу Чичикову список мертвых душ. Вполне возможно, что кто-то из «политических предпринимателей» захочет устроить торговлю местами в списках этих партий для тех, кто очень хочет попасть в городской совет, но мест в более серьезных политических силах им не нашлось.
А кого можно отнести к серьезным политическим партиям, фаворитам нынешней гонки? Чтобы нас не обвинили в политической рекламе, предлагаем ответить на этот вопрос самим — так вы узнаете, кто же реально будет бороться за власть в нашем городе и чего стоит дружковский политикум, представленный в данном списке. 31 октября можно будет проверить, оправдался ли ваш прогноз.

Політичні партії Дружківки

1.Дружківська міська організація партії Всеукраїнського об’єднання лівих «Справедливість».
2.Дружківська міська політична організація Народно-Демократичної партії патріотів України.
3.Дружківська міська організація «Жінки за майбутнє» Всеукраїнського політичного об’єднання
4.Дружківський міський місцевий осередок партії «Яблуко».
5.Дружківський міський місцевий осередок партії «Народний Рух України за єдність».
6.Дружківська міська організація партії «Солідарність».
7.Райський осередок Дружківської міської організації партії «Демократичний союз».
8.Олексієво-Дружківський осередок Дружківської міської організації партії «Демократичний союз»:
9.Райська сільська організація «Жінки за майбутнє» Всеукраїнського об’єднання».
10.Олексієво-Дружківський осередок Дружківської міської організації Комуністичної партії України:
11.Райський осередок Дружківської міської організації Комуністичної партії України.
12.Первинна організація робітників машинобудування Дружківської міської організації Партії регіонів.
13.Дружківська міська організація Комуністичної партії України (оновленої).
14.Дружківська міська організація політичної партії «Держава».
15.Дружківська міська організація політичної партії «Християнсько-Народний Союз»:
16.Дружківська міська організація Молодіжної партії України:
17.Дружківська міська організація Партії промисловців та підприємців України.
18.Дружківська міська організація «ВО «Батьківщина».
19.Дружківська міська організація партії «Реформи і порядок»:
20.Дружківська міська організація Демократичної партії України.
21.Дружківська міська організація партії Національно-економічного розвитку України.
22.Дружківська міська організація партії «Всеукраїнського об’єднання «Громада».
23.Дружківська міська організація Соціал-Демократичної партії України (об’єднаної).
24.Дружківська міська організація Комуністичної партії України.
25.Райська селищна первинна партійна організація Дружківської міської організації партії «ВО «Батьківщина».
26.Дружківська міська організація партії «Відродження».
27.Дружківська міська організація партії «Руський Блок» в Донецькій області.
28.Олексієво-Дружківська селищна первинна партійна організація Дружківської міської організації партії «ВО «Батьківщина».
29.Дружківська міська організація Соціалістичної партії України.
30.Дружківська міська організація Ліберальної партії України.
31.Дружківська міська організація Народно-Демократичної партії України.
32.Дружківська міська організація партії «Демократичний союз».
33.Дружківська міська організація Партії регіонів.
34.Дружківська міська організація Конгресу Українських націоналістів.
35.Первинна партійна організація по вулиці Космонавтів м. Дружківка Донецької обласної політичної партії «Трудова Україна».
36.Первинна партійна організація по вулиці Енгельса м. Дружківка Донецької обласної політичної партії «Трудова Україна».
37.Первинна партійна організація по вулиці Луговій м. Дружківка Донецької обласної політичної партії «Трудова Україна».
38.Дружківська міська (в Донецькій області) організація політичної партії «Трудова Україна».
39.Дружківська міська організація партії «Єдина Україна».
40.Дружківська первинна організація по вулиці Шевченко Всеукраїнської партії духовності і патріотизму в Донецькій області.
41.Дружківська первинна організація по вулиці Енгельса Всеукраїнської партії духовності і патріотизму в Донецькій області.
42.Дружківська міська організація Всеукраїнської партії духовності і патріотизму в Донецькій області.
43.Дружківська міська організація партії «Народна влада» в Донецькій області.
44.Дружківська міська організація Партії захисників Вітчизни в Донецькій області.
45.Дружківська первинна (в Донецькій області) партійна організація Народної партії по вулиці Зубарєва.
46.Дружківська міська (в Донецькій області) організація Християнсько-ліберальної партії.
47.Дружківська міська (в Донецькій області) партійна організація Народної Партії.
48.Дружківська міська (в Донецькій області) організація Республіканської партії України.
49.Дружківська міська (в Донецькій області) організація Політичної партії «Народний Союз Наша Україна».
50.Дружківська міська організація Української Соціал-Демократичної партії.
51.Дружківська міська (в Донецькій області) організація Української Консервативної Партії.
52.Дружківська міська (в Донецькій області) організація Української народної Партії.
53.Дружківська міська організація Громадянської партії «Пора».
54.Дружківська міська організація партії «Віче».
55.Дружківська міська партійна організація Української партії «Єдність».
56.Дружківська міська (в Донецькій області) партійна організація політичної партії «Партія екологічного порятунку «ЕКО +25%».
57.Дружківська міська організація Народного Руху України.
58.Дружківська міська організація Політичної партії «Європейська партія України».
59.Дружківська міська партійна організація політичної партії «Совість України».
60.Дружківська міська організація політичної партії «Союз Лівих Сил».
61.Дружківська міська організація Єдиного Центру.
62.Дружківська міська організація Політичної партії «Фронт Змін».
63.Дружківська міська організація Політичної партії «Сильна Україна».
64.Дружківська міська організація політичної партії «Громадянська позиція» у Донецькій області.
65. Дружківська міська організація Політичної партії Дітей війни.
Начальник управління О.І. Амельченко

Налоговая информирует

Проект Податкового кодексу України винесено на громадське обговорення

«Податковий кодекс сьогодні потрібен як ніколи, адже він дасть нам можливість стати більш цивілізованими, оскільки адаптує податкове законодавство до міжнародних стандартів. Цей податковий документ врахує інтереси і держави, і платників податків. Саме для цього і потрібне всенародне його обговорення. Це один із шляхів побудови демократичного суспільства. На нас покладене важливе завдання – створити всі умови для економічної безпеки нашої країни», – підкреслив Голова ДПА України Олександр Папаіка на презентації доопрацьованого проекту Податкового кодексу України, яка відбулась 4 серпня 2010 року у Міністерстві фінансів України .
Текст проекту Податкового кодексу України опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» №141 3-го серпня 2010 року, а також розміщено на офіційних веб-сайтах ДПА України (www.sta.gov.ua) та ДПА у Донецькій області (www.dpa.dn.ua).
У рамках всенародного обговорення проекту Податкового кодексу Державна податкова адміністрація України спільно з Державною митною службою України створили мережу кол-центрів на базі державних податкових адміністрацій в усіх регіонах. Для Донецької області створено 2 багатоканальних телефони: 301-52-77 (ДПА у Донецькій області) та 348-29-36 (Східна митниця). Крім того, на сайті ДПА України діє форум з обговорення пропозицій до проекту.
Усі пропозиції, які надійдуть від громадян, будуть узагальнені та винесені на розгляд Кабінету Міністрів України 26 серпня. Після цього до 5 вересня результати обговорення будуть передані до Верховної Ради України.
ДПІ у м.Дружківка закликає громадськість до активної участі в обговоренні проекту Податкового кодексу, адже лише спільними зусиллями можна створити якісний та ефективний законодавчий документ, який буде прийнятним для всіх – і платників податків, і держави.
Сектор масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у м.Дружківка

Мед — сладкий целитель

Николай СИМОНЕНКО

Энтмологи насчитывают на Земле более миллиона различных видов насекомых. Большинство из них наносят человеку вред. Но среди них есть и такие, которые приносят огромную пользу. К ним относятся пчелы.

Пчелы появились в третичном периоде Земли, то есть примерно за 56 миллионов лет до появления первобытного человека. Самое древнее изображение пчелы нашли на скале возле Аранской пещеры в Испании. Рисунку более 15 тысяч лет!
Домашняя пчела происходит от дикой медоносной. Точную дату ее одомашнивания трудно назвать. У всех древних народов пчелы занимали исключительно почетное место в сравнении с другими насекомыми и животными. Они служили поводом для создания многих мифов, легенд, сказаний, суеверий, сказок и т.д.
В античное время было написано много различных сочинений, в которых либо упоминалась пчела, либо давались практические указания по разведению этих насекомых. Среди авторов — царь Соломон, греческий философ Демокрит, греческий историк Ксенофонт, писатель Аристофан, Аристотель («отец зоологии»), Теофраст («отец ботаники»), римский ученый и писатель Варрон, римский поэт Вергилий, римские писатели Колумелла и Плиний…
Три тысячи лет назад в Древнем Египте было развито кочевое пчеловодство. В этой стране пчела была священным насекомым и изображалась на щитах с эмблемой и надписями перед именем фараона. На саркофагах царей тоже рисовались пчелы.
Исключительно искусно обращались с пчелами ассирияне: им был известен какой-то звуковой секрет, дававший власть над пчелиным роем. Обладая этим секретом, они могли выгнать пчелиный рой из улья и снова его туда загнать. Римский поэт Вергилий писал, что, играя на цимбалах, можно посадить рой. В пчеловодной литературе последних лет отмечалось, что звук частотой 600 герц от лампового вибратора и громкоговорителя, установленного на расстоянии 60-120 см от улья, заставляет пчел «застывать» на соте.
Расцветом примитивного пчеловодства (бортничества) считают XVI и начало XVII века, когда пчеловоды собирали большое количество меда. С одной только Лебединской дачи в Киевском Полесье получали 24 тысячи пудов меда, а таких дач тогда насчитывалось более тысячи — следовательно, получали 24 миллиона пудов меда. Таким образом, пчеловодство доставляло нашим дедам и отцам меда и воска ценою на миллиард рублей ассигнациями, а отечество наше называлось «медотекущим».
В течение веков пытливый ум человека стремился разгадать удивительную работу пчел на цветках и в темноте улья. И лишь сравнительно недавно агрономы, садоводы и пчеловоды показали, что цветы и пчелы друг без друга существовать не могут, что их жизнь взаимосвязана. Теперь медоносные пчелы рассматриваются не только как производители меда и других продуктов пчеловодства, но и как опылители цветущих садов, лугов, огородов. Установлено, что пчелы опылительной работой приносят в 8-10 раз большую пользу, чем от сбора и реализации других продуктов пчеловодства.
Медики поражаются, насколько сильными антисептическими и противовоспалительными свойствами обладает мед. При лечении инфекционных ран, в отличие от целого ряда новейших антибиотиков, которые не действуют на устойчивые к препаратам микробы, мед обладает способностью уничтожать некоторые из них. Чем же объясняются целебные свойства меда?
Слюна пчелы содержит глюкозооксидазу — фермент, который расщепляет содержащуюся в нектаре глюкозу. Побочным продуктом этого расщепления является перекись водорода — традиционное средство для очищения и дезинфекции ран. Обычно нанесенная на рану чистая перекись водорода действует недолго, но в сочетании с медом ее действие более эффективно. Меду также присущи свойства, способствующие заживлению ран. Тонкий слой меда обеспечивает влажную среду, которая защищает кожу и предотвращает появление твердого струпа. Мед стимулирует образование и рост кровеносных капилляров и активизирует формирование новых клеток кожи. Содержащиеся в меде антиоксиданты оказывают противовоспалительное действие, благодаря чему уменьшается припухлость, улучшается кровообращение и рана перестает мокнуть.
Однако мед полезен не всем. Приблизительно до 5 процентов всего меда содержит палочки ботулизма, и педиатры не советуют давать мед детям до одного года, так как у младенцев микрофлора еще не развита в такой степени, чтобы защитить организм от бактерий.
Ежегодно отмечается 14 августа первый Спас, а 19 августа — второй. Принято, что в эти дни надо отведать меда. По народным приметам, сухой день на второго Спаса предвещает сухую осень, мокрый — мокрую, а ясный — суровую зиму.
Употребление меда и правильное применение пчелиного яда, маточного молочка, цветочной пыльцы, прополиса, воска, экстракта трутневых личинок — это очень важные факторы, благотворно влияющие на укрепление здоровья и продление человеческой жизни.

Мороженое в домашних условиях

Лето… Жара… Жажда… Мороженое – вот наш лучший друг сейчас. Сливочное, шоколадное, фруктовый лед – всевозможные сорта мороженого переполняют холодильники магазинов.Мы привыкли его покупать, но ведь каждый может состряпать его самостоятельно! Да – да, не удивляйтесь. Итак, бежим на кухню, а потом радуем семью и друзей своими шедеврами.

Приступаем к делу. Начнем со всеми любимого шоколадного мороженого.
Возьмем 3 яичных желтка, сахарную пудру, 300 г молока (чуть больше граненого стакана), 200 г шоколада (лучше горького), 150 г жирных сливок и воду.Для приготовления необходимо:
1. Взбить желтки и сахарную пудру.
2. В эту массу постепенно влить тонкой струйкой почти кипящее молоко.
3. Процедить полученный крем в чистую кастрюлю и варить на медленном огне до загустения.
4. Дать массе остыть.
5. На водяной бане растворить в воде наломанный кусочками шоколад.
6. Взбить сливки.
7. В остывший крем положить сначала шоколад, а затем сливки.
8. Влить в форму для мороженого (ее можно заменить небольшой кастрюлькой или формой для льда) и заморозить.
Ваше мороженое готово. Приятного аппетита!
Скоро наступит пора собирать яблоки. Из них можно приготовить яблочное мороженое.
Берем 3 лимона, 1,2 кг сочных спелых яблок, 1,5 стакана сахарной пудры.
Приготовление:
1. Яблоки мелко нарезать, залить кипятком и оставить остывать под крышкой.
2. Остывший отвар протереть, добавить лимонный сок и, если объем составит менее 5,5 стакана, долить холодной кипяченой воды.
3. Всыпать сахарную пудру, размешать получившуюся массу.
4. Переложить в форму для льда и заморозить.
Мороженое приготовлено. Надеюсь, вам оно понравилось!
А теперь для любителей фруктов и для тех, кто сейчас на диете. Встречайте: лимонное мороженое!
Для него нам понадобится 150 г сахара, 500 мл воды, 5 средних лимонов, немного соли.
Способ приготовления:
1. Сахар растворить в воде, поставить на огонь.
2. Добавить лимонную цедру и кипятить в течение 5 минут.
3. Прибавить соль, процедить и охладить.
4. Влить выжатый лимонный сок из всех лимонов.
5. Полученную массу переложить в форму для льда или мороженого и заморозить.
Фруктовый лед готов. Надеюсь, вам понравилось.
Собственноручно приготовленное мороженое может стать отличным десертом на вашем праздничном столе. Например, пломбир с вареными грушами и ореховым печеньем.
Возьмите пломбир, груши, сахар, сливки, ореховое печенье, ванилин.
А теперь следуйте инструкции:
1. Отобрать сочные спелые груши, очистить их от кожуры, разрезать вдоль пополам и удалить сердцевину.
2. Отварить груши в сахарном сиропе (на 1 стакан воды 1 ст. л. сахара) до медовой прозрачности.
3. Размять пломбир, выложить им стенки и дно кастрюльки.
4. На пломбир положить кусочки груш, посыпать их крошками орехового печенья.
5. Сверху положить взбитые сливки, затем опять груши, печенье, сливки – так укладывать почти доверху, не заполнив кастрюлю до краев на 2 – 3 см.
6. Верх наполнить пломбиром.
7. Поставить на сутки в морозильник.
Совет: перед подачей на несколько секунд опустить дно кастрюли в горячую воду, чтобы мороженое можно было легко вытащить из формы.
Теперь вы освоили основные способы приготовления мороженого. Экспериментируйте, тренируйтесь, тогда вы изучите все премудрости готовки этого десерта. Уверена, все ваши подруги будут просить у вас рецепт чудо-мороженого!
www.pozitivplus.net