Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница

№45 (207) 11 ноября 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32,
050-560-04-57

Сьомий полюс

«Зі старих архівів»

Микола ХОДУС

(Продовження. Початок дивись в № 41, 42, 43)

Випустили нас із кабінету з наказом подумати як знайти втікачку. Йшли на свій поверх мовчки, кожен щось думав. Бо завдання ж було поставлене.Зайшли до кабінету і відразу поставили чай, бо аж в горлі від хвилювання пересохло. Готувалися ж до «порки», а воно, бач, без нас, виявляється, висока наука обійтися не може. А це лоскоче самолюбство. Звичайно подумати можна, тільки чим думали оті експериментатори? Це ж треба так замучити жінку, щоб навіть кам`яна вона від них втікла. Подумав я, а вслух сказав, що ідея в мене є, але я б не хотів її до новорічних свят виказувати, бо прийдеться нам на свята її реалізовувати. Старшой згідно кивнув головою і попросив мене все-таки розповісти про задумку.
Закипів чай. Але ж у нас було і до чаю, сховане спішно на столі під картонною упаковкою від комп`ютера. То ми випили по сто, подумки поздоровивши католиків з Різдвом Христовим, і я виклав товаришам свій план пошуку. Літаюча Скіфська Баба залетіла від дії ультразвуку. А значить і шукати її потрібно, застосувавши той же самий подразник – ультразвук. Спорядити два гелікоптери. На одному встановити генератор живлення та ультразвуковий генератор, той самий, яким вони її вигнали з дому. А на другому обладнати пост спостереження з кінокамерою. Першого пустити низько над землею в районі можливого падіння, і нехай «озвучує» землю, а другого підняти повище для того, щоб відзняти, куди вона, вискочивши, потім упаде, і зафіксувати місце. Але все одно є застереження. Коли її нещасну вже зкував мороз у болоті, то як не старайся, а голівонькою вона не закрутить. Отже треба чекати літа. І нехай чекають... А у нас є матеріали для роботи, і ми наших високих конкурентів обгонимо. Бо мені особисто набридло ходити у «молодших наукових».
Начальник відділу мовчки слухав, а потім зауважив, що важко,практично неможливо буде у нас офіційно відкрити цю тему. Бо на ентузіазмі ми таку велику роботу не потягнемо. Потрібно фінансування. А воно з`явиться лише після того, як роботу включать в план роботи інституту. Порадившись, вирішили затягнути поки що «думання». А там буде видно.
Новорічні свята пройшли знатно. І дружини, і діточки наші були дуже задоволені новорічним відпочинком. Та і ми трохи відволіклися від повсякденних турбот. Як це хороше — забути все, окрім задоволення бути вільними від усіх обов`язків. На базі були і лижі, і ковзани, і льодовий стадіон. Та свята, як завжди, кінчаються невчасно, і хочеться чомусь відпочити від святкування... Але не дивлячись ні на що хотілося на роботу. Манила загадка, яка знову втекла у невідомість.
Вийшовши на роботу, ми щонайперше видали у письмовому вигляді свій проект пошуку втікачки —Літаючої Скіфської Баби — з конкретним означенням заходів, яких потрібно вжити для ефективного її пошуку. Ми зовсім не виявляли нінайменшого бажання приймати участь у її пошуках. Бо мали на меті, поки зверстаються річні плани роботи, конкретно позайматися розробкою Пані. Благо, що у НДІ були заведені суворі порядки. Жоден співробітник не мав права заходити до кабінетів сусідів. Курилка – ось місце, де мали змогу бачитися сусіди.
Матеріалу для роботи у нас було достатньо. Щоб не плутатися у догадках, ми вирішили перейти до обробки результатів рентгеноскопії. А уже потім, сумістивши усю одержану інформацію, поринути у вільне плавання пошуку істини.
Рентгеноскопія дала більше можливостей. По-перше, промені рентгенографа проникли у чорні ящики, які не пронизав ультразвук. І оскільки ми встигли зробити по три проекції кожної досліджуваної ділянки, то відкривалася перспектива деталізувати кожний квадратний сантиметр об`єму чорних ящиків. Інформація по об`єму била через край, і була необхідність задіяти комп`ютер. Та обговоривши цю можливість, прийшли до висновку, що поки рано. Бо це б значило розсекретити нашу підпільну роботу. Очевидно, що комп`ютери нам дали з певним умислом. Жодному відділу НДІ так не повезло, як нам. Може, навіть використали Самого втемну, щоб мати можливість контролювати нас. Та ми не сіруваті, бо наш шеф - розумниця. Він з самого початку підозрював щось подібне, бо заборонив використання комп`ютерів для обробки підпільних робіт.
Деталізувавши всі три проекції голови, одержані при рентгеноскопії, ми виявили, що на маківці є якийсь приймач. Він був з`єднаний хвильоводом з чимсь на зразок резонатора навкруги турбіни, насадженої на пустотілий вал генератора. Цікавим було те, що голова крутиться навколо нерухомої шиї. Були труднощі в просторовій побудові, бо експозиції робили 120* через120* під 120*. Та, поборовши і цю неприємність, ми виявили щось схоже на електрогенератор. Тільки він виявився семиполюсним на відміну від знаних нами. І, можливо, був навіть не електричним.генератором, хоча полюси його були явно виражені. Але це лише здогадки. Щоб знати точно, потрібно поближче познайомитися з утікачкою. Та, мабуть, не світить. В тулубі Пані, в середині чорного ящика, проявилася якась незрозуміла складна конструкція, над якою ми довго ламали голови — і безрезультатно.
Несподіванно прийшло від високих наукових світил запрошення до пошуку втікачки. Був кінець найкоротшого місяця. Самого сповіщали, що пропозиції, запропоновані нами для пошуку втікачки, в принципі прийняті і нашому відділу треба прийняти участь у її пошуку. Ми переглянулися, а Сам, розвівши руками, сказав, що не проти нашого відрядження.
Подумавши з годину, бо далі терпіти було несила, ми сповістили, що згодні при умові, якщо дозволять попрацювати в дослідженні Літаючої Скіфської Баби.Одержавши схвальну відповідь, пішли збиратися в дорогу. Одне питання не могли вирішити сходу — брати з собою чи ні результати підпільних досліджень? Залишати їх тут не можна, а брати з собою — також сташно — підписку ж давали про нерозголошення. Оце влипли! Так недовго і в «шаражку» тюремну попасти. Вирішили розділити на три частини результати ультразвукової діагностики та рентгеноскопії і заховати в різних місцях. А наші наробки в чорновиках та розрахунках-спалити.
Коли розвіявся дим на урною, пішли оформляти відрядження. Домашні уже звикли до наших тимчасових відлучок, і все сприйняли спокійно. Ось тільки терміну відрядження ми сказати не могли, і це їх трохи спантеличило. Другого дня ми поїхали в аеропорт. До місця дісталися за добу. Нас зустріли, розмістили. Провели інструктаж. Переодягли у військову уніформу, видали навіть теплі десантні костюми. І почалася пошукова робота.
Пошук вели трьома бригадами. Це нас не здивувало, бо дуже важливою була наша знахідка. Адже її розробка зробила б переворот у військовій техніці. Та і не тільки у військовій. СРСР одержав би нову енергетичну установку, яка підіймала б літаки та вантажі хоч у космос практично беззатратно. Я недавно читав, що до 30-річчя космонавтики були зроблені підрахунки ефективності доставки вантажів та космонавтів на орбіту. І виявилося, що за ці самі тридцять років цю роботу виконали б два коня-ваговоза! А скільки грошей вилетіло в трубу!
Отже щоденно три пари гелікоптерів по тричі підіймалися в повітря і, обслідуючи квадрат за квадратом, вели наполегливий пошук об`єкта. Нас взяли в пошук та можливу розробку ЛСБ, щоб не залучати нових людей до цілком таємної операції. Бо чим вужче коло посвячених, тим легше добитися таємності. А вона в даному випадку дуже важлива.
Тиждень роботи минув безрезультатно. Нас зібрали на нараду. Нашими зусиллями був добросовісно прочесаний величезний шматок території, на якій, як вважали начальники, міг бути об`єкт. Керівники операції довели нам до відома нові розрахунки і визначили новий квадрат пошуку. Дали команду збільшити потужність випромінювачів до граничної межі. Після підведення підсумків роботи ми пішли відпочивати. На дозвіллі написали листи додому. Потім перезнайомились поближче з колегами.
Погода стояла хороша, сонце щедро посилало на землю тепло. Проживали ми біля аеродрому в готелі для персоналу. Навколо був ліс. Під самим лісом знаходилися спортивний майданчик і стадіон. Гуляли по лісу, дихали свіжим теплим лісовим повітрям, фотографувалися на фоні височених дерев. Справжній дикий ліс, який сам виріс! В гіллі високих дерев співали пташки, що зимували вдома.
Вихідний пролетів швидко. З понеділка знову взялися за роботу. Гелікоптери буквально рили землю на самій малій висоті. Та і цей тиждень не приніс бажаного результату. Знову розбір польотів, планування роботи. «А вдома вже вносять картоплю для посадки на дачах», — промовив я на перекурі. На що полковник, який керував роботами, сказав, що коли знайдемо втікачку, то картоплю вирощувати не треба буде — купите, мовляв.
Наш шеф запропонував полковнику провести неформальне обговорення та спробувати поточніше визначити місце можливого падіння втікачки. Пропозиція була прийнята. І у вихідний нас запросили до малої актової зали головного корпусу. Випили по пиву з пончиками і приступили до дискусії. Першими вислухали нашого шефа, бо ми ж першими мали справу з Літаючою Скіфською Бабою. Продивилися фільми, відзняті нашим оператором. Про наші підпільні роботи звичайно мови не було. Після нього виступив професор, від якого наша баба втекла. Потім всі бажаючі висловили свою думку з приводу місця подальших пошуків. В результаті начальники зкорегували методику пошукових робіт.
Третій тиждень, кінець кінцем, увінчався успіхом. Скажена Баба вискочила з лісового болота, ледве не збивши гелікоптер, пілот якого, вчасно зреагувавши, рвонув машину вправо і своєчасно дав команду вимкнути генератор ультразвуку. Промайнула наша красива вгору, тягнучи за собою хвостом весняну грязь, обламані гілки дерев та вирвані з корінням кущі, бо під нею створювалася зона невагомості. І туди здіймалося все, що не втрималося за землю. А земля була розімліла, мокра та рихла після зими.
Баба підлетіла високо вгору, вище всіх гелікоптерів, так, що майже пропала з виду у вишині. Надтужно зревівши двигунами, всі гелікоптери кинулися за нею навздогін. Пролетівши досить значну відстань, вона гепнулася в таке самісіньке болото. Грязь полетіла навсебіч. Воронку від падіння було видно здалеку. Хтось із пілотів продекламував у ефірі:«Там ступа с Бабою Ягой идет-бредет сама собой». Ми весело зустріли жарт.
Викинувши радіобуй прямо на місце падіння Баби, гелікоптери поверталися на базу. Настрій у всіх був піднесений. Сонце вже котилося до горизонту, освітлюючи незкінченні, безкрайні, місцями вічнозелені, а місцями прозорі ще безлисті ліси. В небесній сині було видно поодинокі великі зграї птахів, що поверталися з вирію до рідних гнізд. Вдалині показалися споруди аеродрому. Сонце освітлювало їх, і контури споруд мерехтіли у випарах, що здіймалися з нагрітої за день землі та «бетонки» аеродрому. На підльоті ми отримали поздоровлення від полковника з завершенням операції по пошуку Літаючої Скіфської Баби. Після приземлення, трохи відпочивши, пішли до їдальні, де нас чекали по сто грам «наркомовських». Правда, «наркомовські» видавали до бою а нам видали після. Та яка різниця, бо привід був вагомий. Проведена успішно пошукова робота – це раз. Баба ціла-цілісінька — це два. Адже були сумніви в тому що від неї щось залишилося. Бо таки пробила ж головою залізобетонні перекриття і дах... Ста грамами не обійшлося. Вечеря видалася славною. Танцювали, співали пісень. Ми втрьох навіть співали «на біс» українських. Нас тут же прозвали Тріо Гориничів. Бо ще на слуху була втеча ( чи спроба втечі з СРСР) Тріо Мареничів.
Другого дня вранку на планерці довго вирішували, як вивезти втікачку з лісового болота. Болота, для техніки, по суті, непроходимого. Один з пілотів запропонував, щоб втікачка виходила «своїм ходом». Нехай, мовляв, плигає слідом за гелікоптером. Місця безлюдні. Так і виведемо її до дороги, куди може пройти тягач з підйомним краном. Керівники операції вагалися. Адже була пряма небезпека створення ситуації, при якій втікачка може вцілити в гелікоптер. Або впаде на голову комусь з лісників. А оскільки ідея була по суті хорошою, то начальники планерку звернули і пішли радитися та робити розрахунки.
А ми пішли на перекур. Курили довго. До самого обіду. А пообідавши, про роботу вже думати якось і не хотілося. Захотілося розім`ятися, і ми викотили на поле, що вже просохло, футбольного м`яча. Захопившись грою, не помітили, що до поля підтяглися вболівальники. З`явився звідкись і суддя зі свистком в зубах. Гра розбудила азарт, вболівальники (солдати обслуги аеродрому) гуділи і кричали, боліючи за «партизан»(в ті часи призваних на перепідготовку до лав армії так називали), і правих, і лівих. Рахунок був уже майже баскетбольний, бо кожен м`яч, що котився в ворота, туди і попадав. Бо бити було кому, а ось футболістів з навичками воротарів не було. В результаті - перемогла дружба. Покидаючи поле, ми побачили, що за нашою грою спостерігали здалеку і наші керівники на чолі з полковником.
Видався хороший вихідний у будній день. На ранок слідуючого дня до нас довели, що рішення про транспортування втікачки «своїм» ходом прийняте. Сформували три бригади на три гелікоптери. Перший – гелікоптер з генератором. Другий – спостереження, а третій санітарний. Нас, прикомандированих, до жодного з екіпажів не включили. Отож нам залишалося відпочивати та чекати результату. Відпочивати в лісі в цю пору — це найкраще, що можна придумати. Хтось запропонував піти по гриби. Знайшли відерця і попростували в ліс. Нам на трьох випало два відра. Відійшовши приблизно на півкілометра, ми зрозуміли, що зваляли дурня. Гриби попадалися різні-різні, а які брати? Ми розгублено дивилися навколо. Нарешті надибали, уже добре приморившись, опеньки. Правда дрібнесенькі. Нащипавши втрьох відро, поплелися на базу.
Перед обідом повернулися гелікоптери. Новини привезли хороші. Втікачку благополучно припровадили до дороги, куди можуть доїхати тягачі. Їх уже послали. Може, до ночі і привезуть.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


АДРЕС РЕДАКЦИИ: 84205, Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, 050-560-04-57 http://stavgkh.ru/ E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.