Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница

№42 (204) 21 октября 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Сьомий полюс

«Зі старих архівів»

Микола ХОДУС

Остаточно прокинувшись, я швиденько пішов до колеги. І скільки йшов, стільки спостерігав його несамовитий танок. Коли я наблизився, він тицьнув мені до рук бінокля і показав, куди потрібно дивитися. Подивившись у вказаному напрямку, я побачив, як півколом покладені очерети — від середини річки до нашого берега. І все зрозумів: там, десь за півкілометра від нас, на дні річки лежить наша Баба. Це ж як повезло! Ми встигли за ці три дні дослідити лише п`яту частину площі, яку окреслили в результаті наших розрахунків. Скоренько схопивши з машини фотоапарат та лопати, ми, окрилені удачею, пішли до «воронки».
Прийшовши на місце, сфотографували полеглі очерети, дослідили під`їзди до берега. На березі лежав засохлий, вже пророслий травою мул, що був викинутий з дна ріки. Окреслили місце установки автокрана та прикинули, якої довжини повинна бути у нього «стріла». З почуттям добре виконаного обов`язку пішли назад до автомобіля.
Бродячі собаки доїдали залишки нашого обіду, який упоспіху я не встиг прибрати. Неподалік було селище, і ми вирішили пошукати там телефона, щоб повідомити начальника про знахідку та заявити техніку, щоб витягнути з річки Бабу та доставити її на базу. На наше щастя, телефон був і навіть працював. Старший доповів начальнику пошукової експедиції про наше місцезнаходження, про результати пошуку та про необхідну для подальшої роботи техніку. Поклавши трубку, сказав, що наказано чекати на місці. Вийшовши з фельдшерського пункту (там стояв один на все село телефон) ми попростували до магазину, де купчилися люди. «Мабуть, щось привезли», — сказав я. «Якщо прийняти до уваги що подавляюча більшість — чоловіки, то ясно, що, звичайно, спиртне або цигарки», — сказав упевнено мій колега.
Підійшовши ближче, я впевнився в його правоті. Дійсно, чоловіки юрмилися, вишиковуючись в черзі перед дверима магазину за спиртним та цигарками, мнучи в руках гроші та талони на спиртне та цигарки. Під вікном магазину була друга черга. Там голова Спільноти тверезих видавав талони на горілку. Рядом з ним голова профспілкового комітету колгоспу видавала талони на цигарки, весело чикаючи ножницями та відмічаючи видачу талонів у потріпаному загальному зошиті під підпис одержувача. Ми встигли до отоварювання страждущих по талонах купити по пляшці сітро. Випили, смакуючи, і поневолі (бо робити було нічого) прислухалися до розмов у черзі.
Одна з жіночок говорила подругам, що її чоловік після того вибуху на рибалку більше не ходить. Я підійшов ближче і, улучивши мить, випитав у жіночки, що то за вибух такий був. Вона пояснила зі слів мужа, що сидів він рибачив на помості. Раптом щось загуло і стався вибух, мул та вода полетіли з річки, вудки поламало, а його самого з помосту зкинуло у воду — ледве вибрався. І нікого з браконьєрів наче біля річки не було. Приходить вечором додому весь у муляці,без вудок, але з рибою. На березі назбирав ту, що вибухом повикидало. Тоді і на другий день, там, на березі, люди рибу знаходили.
Значить, наші пошуки не марні. Таки то наша «Баба» гепнулася в річку, подумав я. А ось і «Волга» начальницька приїхала, і ми зі старшим підійшли до неї. Начальник сказав їхати на місце, і ми поїхали попереду, а він слідом. Привівши начальника пошукової експедиції на місце, де в річку гепнулася «Літаюча Скіфська Баба», ми переповіли йому все, що ви вже знаєте, але в зтислому вигляді. «Так, — підвів риску начальник, — назавтра ви – в контору, пишете «Звіт про проведену роботу» і план лабораторного дослідження об`єкту « Літаюча Скіфська Баба», я їду сюди з екскаватором, автомобілями, автокраном та спецбригадою. А на сьогодні вам від мене подяка за хорошу роботу, їдьте відпочивайте. Я ж поїду за дозволом на проведення земляних робіт в руслі річки. Все, до побачення». Віддавши всі накази, швидко заскочив у «Волгу» і покотив. Ми постояли, осмислюючи все ним сказане і також рушили в дорогу, але додому.
Другого дня ми поринули у паперову роботу, швиденько написали та віддрукували звіт у трьох екземплярах, як того вимагав начальник. Один екземпляр для начальника, другий – для таємного відділу, а третій для подальшого нашого користування, хоча він також буде зберігатися в таємному відділі нашій шухляди. Це швиденько розтягнулося майже на весь день. До «Плану лабораторних досліджень об`єкту «Літаюча Скіфська Баба» приступили вже далеко за другу годину дня. Під кінець робочого дня з`явився начальник, і нас позвали до нього в кабінет. Прихопивши звіт та чорновики плану досліджень, ввалилися до шефа. Як він нам повідомив, щоб відкопати Бабу прийшлося відвести русло ріки вбік. Чим і займалася спеціальна бригада сьогодні весь день. Назавтра будуть відкопувати Бабу і можливо встигнуть привезти її до лабораторії. Забравши наш звіт для вивчення, начальник наказав на завтра мати готовим до затвердження План лабораторних досліджень об`єкту «ЛСБ». Ми зробили кругом марш і пішли працювати. Та близився кінець робочого дня і вималювалася лише контурно загальна схема проведення досліджень та їх об`єм. По перше, ми не знали, в якому стані буде наша гостя, адже вона вимокла у воді, може навіть «простудилася». Отже, потрібно буде її вимити, висушити, а лише потім щось досліджувати. А досліджувати було що.
Назавтра вранці, тільки прийшовши на роботу, ми замовили обладнання, яке буде потрібно підготувати до приїзду «Гості» — малий водяний монітор (для помивки), електрокалорифер (для сушки), ваги, щоб мати дані про її значущість (в тонах чи кілограмах), а саме головне – ангар для виконання дослідницьких робіт. До обіду бригада забезпечення все це підготувала, і ми після обіду пішли перевірити готовність до приїзду «Гості». Все було виконано до ладу. Хвилювало лише одне — хоч би не пізно її привезли, бо була п`ятниця. Не встигли ми перехвилюватися, як загудів зуммер великих в`їздних воріт і на територію в`їхав автосамоскид КраЗ з «Гостею», що велично лежала в кузові. Правда, видок у неї був, неначе сто скажених псів її в болоті качали. Заїхавши до ангару, вигрузили Бабу на поворотний стіл перед монітором. Лаборант ввімкнув насос і почав відмивати нашу Бабу. За якісь десять хвилин вона була чиста, немов наречена перед весіллям. Під променями люмінісцентних ламп чисті боки Гості сріблилися краплями стікаючої води. Не гаючи часу, прибрали монітора і краном піднесли металічний ковпак з вмонтованим калорифером. Одягли його на Бабу, підключили до електромережі і ввімкнули, виставивши температуру нагріву сорок градусів по Цельсію. Нехай сушиться до понеділка! Задоволені, що суботні плани не зірвалися, ми всі поїхали додому.
Зранку в понеділок, прихопивши «План лабораторних досліджень об`єкту ЛСБ», ми пішли в кабінет до начальника. Попросивши нас присісти, він довго вчитувався в розроблений нами план, щось мугикав, листаючи. Зробив дві поправки і затвердив його своїм підписом: «Все добре, зніміть собі дві копії для роботи, оригінал принесете мені, і о десятій до ангару».
Прийшовши до ангару, ми застали там все наше високе керівництво, яке, до речі, місяцями могли не бачити, і погано нам від того не було. Відімкнувши ангар, зайшли всередину. Все було на місці, температура під ковпаком була нормальна. Лаборанти вимкнувши калорифера, зняли ковпак. Наша Гостя була сухенька. Від неї пашіло приємном теплом.
Зваживши її виявили, що вона має вагу триста вісімдесят п`ять кілограмів. Нічого собі, тендітна панянка! Зробили відповідні виміри об`єму. І тут наше високе керівництво вирішило порушити порядок проведення робіт. Їм усім хотілося побачити, як вона підплигує. Звичайно, і нам хотілося найшвидше побачити це, та ми звикли не порушувати осмислений і стверджений керівництвом порядок виконання робіт. Зайва поспішність до хорошого не доводить. Та коли просить начальство, то ми раді порушити. У мене заздалегідь уже була приготована «шморгалка», і я подав її нашому найстаршому начальнику, кремезному здорованю, що (як казали люди) колись серйозно займався спортом. Як завжди буває, коли начальство щось робити береться самостійно, вже ніхто не думає, а всі дивляться, що і як вони роблять. Бо і в думці ні в кого немає, що начальство може щось зробити неосмислено.
Отже, стоїмо і дивимося, як вони намотують двометрову вірьовку з дерев`яною ручкою «шморгалку» на голову баби, приставивши до вагів стільця, бо Баба ж таки високо стоїть. Піднатужившись, наше начальство щосили смикнуло вірьовку. Шморгалка вжикнула, голова Баби закрутилася, і наша Гостя злетіла над вагами. Начальник втратив рівновагу (стілець під ним розсипався на окремі деталі) і розтягнувся на весь свій зріст на бетонну підлогу. Баба ж, підлетівши вгору, вдарилася головою в шестиметрової висоти бетонне перекриття ангару. Від удару голова звісно зупинилася і почався зворотний відлік. А простіше — Баба падала на роспростертого на підлозі начальника. Все вирішували секунди, я підскочив, і схвативши начальника за холошу штанів, щосили потягнув. Краєм ока побачив, що хтось також тягне дороге всим тіло за руку. Баба гупнулася на край вагів, розтрощивши їх вщент і, похилившись, упала якраз на те місце, де щойно лежав начальник. Серце калатало від напруги. Я оглянувся: хто ж був мені помічником? Виявилося, що це мій «старшой». Стоячи за моєю спиною, він ще тримав у руках руку начальника, що вже намагався встати. Поглянувши йому в очі, я зрозумів, що в нього щонайменше – струс мозку. Тому упередив всі його намагання встати. Тепер отямилися всі, хто був присутній. Першим до нас підскочив наш шеф, і я сказав йому, що потрібно викликати швидку допомогу, і він побіг до телефону. Через хвилину прибігла наша фельдшер з ношами. Поклавши невдаху начальника на ноші, присутні винесли його на свіже повітря.
А Скіфська Баба лежала на підлозі і сміялася над усією нашою метушнею. На невисокій мачті в кутку кінооператор – лаборант знімав касету. «Коли будемо дивитися кіно?» — запитав я. «Завтра о десятій», — відповів він і пішов до лабораторії.
Перший етап дослідницької роботи над об`єктом «Летюча Скіфська Баба» завершено. Оглянувши з усіх боків Бабу я не виявив явних ознак пошкоджень. Вона падала з шестикілометрової висоти, та і то, як виявилося, без пошкоджень. Літає ж. Що ж у неї в нутрощах? Начальник відділу закривав ангар. Я вийшов, жаліючи подумки, що перший день досліджень силами начальства успішно зірвано.
Доплівшись до кабінету, ми з колегою вирішили попити кофе, і я сунув кип`ятильника в чайник, наповнений водою. Поки закипала вода, ми обговорювали перебіг подій під час експерименту і, сміючись, резюмували, що лише ми вдвох не претендуємо на крісло нашого найвищого начальника. Бо більше ніхто не кинувся його рятувати...
Наступний день почався з розбору польотів. Працівники першого відділу перевіряли складений нами план лабораторних досліджень об`єкту «Літаюча Скіфська Баба». Бо хтось - таки «капнув» нагору про події вчорашнього дня. Врешті-решт після розслідування, яке протягнулося цілих два дні, роботи над Бабою дозволили. Передусім вивезли з ангару металобрухт (на який перетворилися ваги), поставили Бабу як належить, обслідували і приступили до першого етапу. Тепер уже без начальства, лише наша дослідницька група. Та знову підійшла п`ятниця. І заплановано було в цей день знайти докази причетності Летючої Скіфської Баби до аварії з літаком. Для чого приладнали до голови її електродвигун з регульованим числом обертів, підвісили Бабу на динамометричний крюк під саму кран-балку. А під нею підвісили за точку центра ваги модель літака. Після приготувань запросили добро у нашого лаборанта-кіношника на початок роботи. Після його відмашки ввімкнули електромотор та стали наїжджати краном-балкою, заводячи Бабу над моделлю літака. Обертами двигуна при цьому встановили вагу Баби на нульову позначку (невагомість). І — о чудо! Ледве Баба зависла над носовою частиною моделі літака, як його хвіст миттєво опустився донизу. Бо носова частина літака втратила вагу! І тепер стало ясно, що там в повітрі, зіткнення Баби з пасажирським літаком не було, та попавши носовою частиною в зону невагомості, що її генерувала Баба, літак перекинувся на «спину» і почав падати хвостом донизу. Звісно, в таких умовах екіпаж був безсилий.
П`ятниця виявилася вдалим днем. Вона дала відповідь на поставлені запитання. Я махнув рукою кіношнику, щоб закінчував зйомку, а сам, відвівши від моделі літака Бабу, сунув до рук колеги шморгалку, другий кінець якої прив`язав до пояса, підійшов під Бабу. І відчув, що відриваюся від землі, лечу! Вірніше вишу на місці, на висоті метра від підлоги і сіпаю ногами, неначе йду. Ніяких неприємних відчуттів, наче плигнув з високої груші і летиш, кайф! Повисівши так, я скомандував колезі щоб витягнув мене — з зпід Баби. Той потягнув мене за шморгалку, і я, випливши з зони невагомості, впав ногами на підлогу. Тут усім учасникам експерименту захотілося спробувати невагомість, і всі по черзі повисіли під Бабою, щасливі від відчуття невагомості. «Жінки завжди породжують у нас відчуття невагомості», — резюмував нач. відділу, і дав команду вимкнути напругу та поставити все на свої місця.
Вже був кінець зміни, і ми хутко привели все у висхідну позицію, та, замкнувши ангар, здали його під охорону. В лабораторії нас чекала «радісна» звістка: субота — робоча, бо потрібно терміново здати результати дослідження. Провівши титанічну по об`єму та значимості роботу, ми з напарником, підійшовши до нач. відділу, визвалися працювати і в неділю. Бо знали напевно, що Бабу у нас заберуть і ми її більше не побачимо. Начальник згодився і сказав, що і він вийде з нами, але — щоб нікому ні слова.
І от ми втрьох вийшли на продовження експерименту. Ренгеноскопію зробили вдало, без пригод. А ось при проведенні ультразвукової діагностики Баба збісилася. Ні з того ні з цього почала сіпатися її голова. Баба стала «танцювати», злегка підплигуючи на бетонній підлозі. Ми зупинили експеримент і спробували зафіксувати голову нерухомо. Добре, що все необхідне було приготовлене зарання. Знову ввімкнули ультразвук і закінчили діагностику. Хоча і провозились допізна.
В понеділок на нас чекало високе начальство. Понаїхало, повний конференцзал. Доповідь робив наш нач.відділу. Слухали мовчки, запитань не задавали. Видно, всіх ця доповідь, підтверджена двома кінофільмами, ошарашила. Та ще виявилося, що кінооператор (тоді при завершенні експерименту) по моїй команді не вимкнув апарат, і наші вибрики під Бабою також були відзняті.
Після доповіді, що тривала близько години, ніяких виступів не було. Всім нам подякували за плідну роботу. Вийшовши з залу ми попрямували до себе. Та не встигли дійти, бо напівдорозі нас догнала секретар найстаршого начальника і повідомила, що ми повинні негайно до нього зайти. І подріботіла, дзвінко стукаючи каблучками, попереду нас.
В кабінеті начальник був один. Він, усміхаючись, подякував нам за його спасіння і ощасливив щедрими подарунками. Напарнику подарував дорогого годинника наручного (бо він тягнув за руку, подумав я). А мені - чудо техніки, телефон з двома слухавками, що діяли на відстані до триста метрів від апарата. Щасливі, ми, подякувавши, відкланялись.
Як ми і очікували, «Літаючу Скіфську Бабу» у нас забирали до висо-о-ких наукових кіл. А з нас взяли чергову підписку про нерозголошення. Стільки їх уже написано! Всі матеріали, звісно, також забрали. Окрім тих, що ми не віддали: ренгеноскопію та ультразвукову діагностику. Над ними ми втрьох домовилися попрацювати, для душі. Бо не можна зупинятися на половині путі.

(Далі буде)



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


АДРЕС РЕДАКЦИИ: 84205, Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, http://stavgkh.ru/ E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.