Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница

№41 (203) 14 октября 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Сьомий полюс

«Зі старих архівів»

Микола ХОДУС

Наша експедиція вела наполегливі пошуки об`єкта вже впротяг трьох місяців. Ходили по колу. Вже перебрали всі версії а результатів – нуль. Зібрали безчисленну кількість свідчень очевидців, систематизували їх, піддали найприскіпливішому аналізу — і все здавалося безрезультатно. Я думаю, краще б було знайти того злополучного об`єкта десь в безлюдній пустелі, аніж в такій густонаселеній території, як Донецька область.
Складний рельєф місцевості утруднював пошук. Та ще біда в тому що ми, рядові співробітники експедиції, не знали, що шукаємо. З усього відомо, що об`єкт був малий, помічений на невеликій висоті, виявлений аеродромним радаром дальнього приводу. Зненацька стрімко здійнявся догори та, перетнувши траекторію руху літака, став причиною авіакатастрофи. Хоча серед уламків літака, зібраних до найменшого, ніякого сліду чи мітки його участі у зіткненні не виявлено. І все ж авіатори твердять, і це підтверджено документами, що траекторії руху літака та об`єкта перетиналися. Отже об`єкт був беззаперечною причиною авіакатастрофи. Ось тільки ніхто з них не міг дати точну технічну характеристику отого дивовижного літаючого об`єкта.
Дивним було те, що об`єкт пропадав з радару в одному місці і раптом з`являвся в другому на великій відстані від попередньої його фіксації приблизно на тій же висоті. Розрахунки швидкості та прискорення об`єкта були дивовижними. Ми навіть допускаємо, що то були різні об`єкти, бо таких прискорень та швидкостей не витримає жодна сучасна машина, а тим більше людина – пілот цього об`єкту. Якщо, звичайно, пілотом цього об`єкту була людина. Та до фантастичних ідей вдаватися при такому розкладі несерйозно.
Отож ми продовжували пошук фактичного матеріалу, збирали свідчення очевидців по селах, селищах та містах. Робота ця була важка, бо чим далі ми в часі від події, тим більше вона обростає в словах свідків надуманими, неіснуючими в дійсності фактами. Цікаво, що сільські жителі більш охоче розповідали нам про побачене, аніж міські. Керівник експедиції розділив нас по двоє, щоб охопити побільше свідків, виділив кожній групі ділянку роботи ( по три – чотири села).
Ми з напарником, якого було призначено старшим групи, зранку виїхали автомобілем на роботу в одне з призначених нам для дослідження сіл. Воно було розташоване в широкій долині. Під крутим схилом обабіч широкої, повноводної і влітку, річечки з піщаними берегами було розташоване старе село, а на плоскогір`ї, над лівобережною частиною долини було розбудоване нове село, по сусідству з яким був великий сад. Це звичайно було красиво, але коли (в нашу присутність) робили осінню хімічну обробку в саду, попутно зі шкідниками отруювали і колгоспників. Хімікати в спеку таке зловоння несли, що ми в перший день в новосілках працювати не змогли( бо всі люди поховалися в хатах). Тож, залишивши автомобіля на подвір`ї колгоспного автогаражу, пішли пішком донизу в долину, де було розташоване старе село.
На відрозі урвища стояли дві кам`яні баби, яких в наших степах називають «скіфськими». Грубо тесані з каменю, стояли вони непорушними свідками подій, що відбувалися навколо впротяг тисячоліть. «От якби вони могли говорити,»— сказав я вголос. Старший здивовано подивився на мене і запитав:«Хто?». «Та ось вони,» — і я вказав рукою на кам`яних свідків подій тисячоліть. І ми разом голосно засміялись.
Трава навколо статуй була витолочена та вже по осінньому пожухла — молодь, мабуть, тут відпочиває вечорами. Звідси відкривався чудовий вид на долину та старе селище, що протягнулося вздовж берегів річки. Справа, вдалині, в мареві випаровувань, на горизонті виднілися терикони шахт. Спустилися на центральну вулицю селища, що вела прямо на міст через річку. Там, за річкою, на Прибережній вулиці, ми побачили двох літніх жіночок, що сиділи на лавці перед двором. Тож перейшовши міст, підійшли до них. Жительки селища зустріли нас насторожено — причина була, бо недавно, як виявилося, два мотоциклісти украли прив`язану на випасі козу. Тож до незнайомців ставились насторожено. Та коли ми відрекомендувалися та сповістили про ціль нашого прибуття в їхнє село, жіночки розговорилися. Вони добре пам`ятали той день.
— Літечко видалося жарким, і спека вже всім набридла. Чекали дощику. Ще зранку зав`южилося, наче як на дощ. Та спромігся він лише на післяобід. Набігли чорні хмари, здійнявся вітер, помело пилюку.
Ми терпляче слухали, я занотовував до записника сказане. Ні я, ні старший не перебивали їх розповідь, щоб не збити з опису навіть яких би то ни було дрібниць. Бо, може бути, іменно отої дрібнички може невистачити для того, щоб безладдя фактів склалося в цілісну мозаїчну картину подій. Жіночки вели свою розповідь далі:
— Десь близько другої години дня почався дощ. Наче ми його і чекали, та все одно ледве встигли прибрати під навіси сушку. Сушимо на зиму вишні та яблука, наразі підоспіли. Наша молодь наловчилася все консервувати, а ми все по-старому, сушимо. Якось більше до вподоби узвари, а не їхні «медичні» компоти. Все туди силіцілку кидають, щоб не зірвало кришки. І тут чуємо – гуде щось і як наче гроза, а начебто літак. Та гуде якось незвичайно голосно. Ми, накинувши лахмітини на себе, вийшли подивитися, що то воно.А дощ періщить! І бачимо, що летить він отам (жіночка показала рукою на північний схід), тільки якось навпаки, вниз хвостом. А потім його не стало і як наче вибух пролунав. Години через півтори гроза з дощем пройшла, виясніло сонечко. Ми вийшли подихати свіжим повітрям після дощу.
Тут до розмови втрутилася друга жіночка:
— Ага, так вийшли ми, розкрили лавочку і тільки присіли, як тут мимо нас поїхала на Садову вулицю, нагору, швидка допомога. Вже потім нам сказали, що Григорія Абетку, семикласника, блискавка вразила. Ні-ні, не сильно ( побачивши вираз наших облич, похопилася жіночка), живий, здоровий. Ось тільки баба десь полетіла. Там нагорі, звідки ви прийшли, стояло три скіфські баби. Хлопці там бавилися на урвищі. І оцей самий Григорій Лірник, якого «Абеткою» прозвали за те, що абетку вивчити зміг лише в другому класі. Так оце ж той Григорій віднайшов, що у одної з баб голова крутиться. А коли сильно її крутнути, то баба підскакує. І ото ті «баби» стали тепер місцем гулянок молоді. Парубки, та хіба тільки парубки! Навіть мужики беруть тепер шморгалки (якими трактори заводять) накручують на голову «баби» і крутять. Хто дужче бабі голову закрутить, той вище бабу і підкине. А малечу, і того ж таки Григорія, ганяють по вечорам. Не дають їм бавитися, щоб на ноги малечі не впала. То ж вдень,під час грози, Григорій і крутнув. Та так крутнув, що баба надто високо підскочила, і тут блискавка у неї вдарила. І Григорія зачепила, бо так сильно вдарила, що баба кудись залетіла. І залишилось їх тепер над селом лише дві.
Ми зіскочили з місця. Є!
— І давно вони тій бабі голову крутять?
— Та певно з весняних канікул оце, всю весну, поки не залетіла..
Треба шукати «бабу»! Шерше ля фам, як кажуть французи. Подякувавши жіночкам, ми підтюпцем побігли на гору, до «баб». Поспішали, немов на побачення. Зверху йти було легше. На третині підйому ми зупинилися захекані. Втрачаємо форму на сидячій роботі. Викарабкавшись на гору, з останніх сил поплелися до баб. Старший мій відразу кинувся крутити їм голови, а я, впавши на пожухлу траву, розсміявся. І прокричав, щоб напарник бросив крутити «бабам» голови, бо вже все село, мабуть, сміється. Наші шановні «молодші наукові співробітники» вже давно все вивчили. І коли б можна було розкрутити, вони б їх усіх кудись запустили. Дві баби, що залишились, були нездатні літати.
Я пішов до машини по прилади, щоб точно встановити місце знаходження отої баби, що залетіла. Нанісши місце на мапу, ми відчули несамовитий голод. Бо зранку росинки макової в роті не було. Проковтнувши похапцем «тормозки», запили теплою газводою . Відпочили від трудів праведних, і я запропонував сфотографуватись з «бабами». Підійшовши до однієї з скіфських баб я попробував завалити її, та де там! І не ворухнулася. Важелезна, мабуть кілограмів п`ятсот фігура. Сфотографувавши навколишність і себе, красивих, в обнімку з бабами, ми вирушили додому.
Настрій був піднесений. Старший поривався подзвонити начальнику, щоб відзивав пошукові групи з пошукової операції, та я його зупинив. Може, то і не наша баба тому виною, мало що ще можуть знайти? Приїдемо на місце, напишемо доповідь про зроблену роботу, відформатуємо події в координатах і в часі, впевнимося в причетності нашої «скіфської баби» до аваіакатастрофи, а потім лише можна буде про щось доповідати.
Через дві години путі ми нарешті приїхали до рідного міста. Старший мій щось мовчав всю дорогу. Він також оцінив значущисть нашої «Баби». На роботу їхати було вже пізно, то він повіз мене додому.
Хоча заздалегідь можна було впевнено спрогнозувати, що наша «Летюча Скіфська Баба» — це виняткова сенсація в наукових колах. І треба було її відповідно розробити і подати не лише як можливу причетність до віакатастрофи, а і як науковий феномен, який, до речі, ми ще не знайшли. Наче читаючи мої думки, старшой сказав, що завтра ми їдемо шукати «Бабу», бо без неї нам нічого буде сказати шефу. Я зрозумів хід його думок — не будемо поспішати, бо і сам думав так само.
На ранок колега, вірніше старшой, заїхав за мною, як домовилися. Вирішили їхати спочатку до аеродрому, щоб на основі даних радіолокаційної служби поточніше встановити координати зіткнення (вірніше, взаємодії) Летючої Скіфської Баби та літака. Для розрахунку траекторії її подальшого руху це було необхідно. Бо без цього неможливо встановити місце її приземлення, чи вірніше, падіння. То ж до обіду прокопирсалися з розрахунками можливих траекторій її польоту. Заодно вияснили у літунів про грозову активність у момент аварії та перед нею. Звичайно, про нашу Бабу ми нікому не сказали.
Дні уже суттєво покоротшали, і ми вирішили під кінець світлового дня не рватися в степ широку, а спланувати нашу подальшу роботу на завтра. Хоча п`яти свербіли, хотілося поскоріше знайти оту чудернацьку загадкову Бабу, що літає. Визначивши приблизний район падіння, що з різних причин розтягнувся кілометрів на п`ять у ширину і близько двадцяти кілометрів у довжину, ми задумалися. Довго прийдеться нам її шукати... Та ще коли взяти до уваги її вагу (близько півтони) та висоту, з якої вона впала, то прийдеться брати лопати і копати, копати... Бо Баба, бухнувшись з такої висоти, вгрузла в землю не менше, ніж на два метри. А якщо місцевість болотиста, то і на всі п`ять. Хочемо того чи ні, та, мабуть, прийдеться славою поділитися з усією нашою пошуковою командою. Гуртом копати веселіше. Але ж ще треба знайти, де копати.
Другого дня ми, забравши з моєї дачі всі лопати (а їх було у мене цілих дві), поїхали на першу точку. Обирали висотки для огляду місцевості. Уважно в біноклі досліджували кожну місцину, шукали щось на зразок місячного кратера, маленького звичайно. Досліджувані території наносили на мапу, всі чимось цікаві місцини фотографували. В наполегливих пошуках минуло два дні. Вечорами обробляли фотоплівку, та збільшуючи зображення на екран, — шукали, шукали.
На третій день ранок видався похмурим. Було схоже, що може бути дощ. Та, не дивлячись на це, ми з незгасаючим ентузіазмом поїхали на пошуки. Без Баби ми вже не уявляли свого життя. Цього разу пошуки прийшлося вести в болотистій місцевості. Рядом з асфальтовою дорогою районного значення протікала річечка. На березі її, неподалік від дороги, стояла рибацька халупа. Напроти неї був вибудований поміст рибацький та зруйнована кладочка через високі очерети до нього. Намаявшись у пошуках та стерши ноги до колін, ми вирішили відпочити на березі річки. А заодно і пообідати. Під`їхавши автомобілем до рибацької хатини, ми зупинилися. Напроти сонечка, що визирало зпоміж хмар, було тепло, навіть жаркувато. Але вітерець дув прохолодний. То було вже останнє тепло. Ми розгорнули тента та скатертину «самобранку» на прибережній травиці та і приступили до трапези. За обідом мій колега говорив не замовкаючи,приводив приклади з народних казок про кам`яні ступи, що в них літали бабки – йожки, про барона Мюнхаузена, який себе і коня витягнув з болота, вхопивши за чуба себе... Я його не перебивав, нехай бурчить, все ж веселіше. Бо радіо в автомобілі щось зламалося. Тим часом на «джмелі» закипів чай. Я заварив та подав колезі. Після чайку захотілося розслабитися або навіть подрімати. Прилігши на тента та прикрившись його краєм, я, мабуть, таки задрімав. Бо прокинувся від голосного крику свого старшого. Скочивши на ноги, побачив, що він несамовито підплигує, крутиться і голосно гукає мене до себе.

(Далі буде)



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


АДРЕС РЕДАКЦИИ: 84205, Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, http://stavgkh.ru/ E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.