Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница

№39 (201) 30 сентября 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Селище Яковлівка

Ниже мы помещаем главу из книги сельского учителя Михаила Лояна, которому довелось в сентябре 1913 года поработать три недели в Яковлевской школе (точнее — в двухклассном заводском училище). Ее еще называли «верхней», в отличие от «нижней», земской, открытой в 1914 году. В настоящее время сохранились только здания «нижней», начальной школы — в одном из них долгое время находилась поликлиника горбольницы №1 (сейчас здесь Восточный центр профессиональной реабилитации инвалидов), во втором — кожвендиспансер.
«Верхняя» школа, по рассказу старожилов, выглядела так же, как и «нижняя», и располагалась на месте нынешней школы №1 до середины 50-х годов, пока не построили новую. По статусу она была «двухклассной», то есть учились в ней 5-6 лет, из которых первые 3-4 года проходили курс начальной школы (это считалось первым классом), а затем 2 года — средней школы (или второй класс). Очевидно, школа содержалась на средства металлургического завода, потому что называлась «заводским училищем». Вот почему, по воспоминаниям Лояна, инспектор написал докладную дирекции о том, что тот прибыл к месту работы с двухдневным опозданием, и у него вычли их из зарплаты.
Глава «Селище Яковлівка» взята нами из книги Михаила Лояна «Таромські зошити», любезно предоставленной учителем истории Ниной Макаровой. Михаил Лоян (1887 — 1974) большую часть жизни проработал сельским учителем на родной Днепропетровщине. Он оставил увлекательные мемуары о своей жизни, которые увидели свет только в 2010 году благодаря стараниям его внучки Зои Шевцовой.
За долгую жизнь Лоян побывал во многих местах (кстати, и в «не столь отдаленных» — в годы сталинских репрессий), встречался со многими известными людьми, а вот поди ты — запомнил 20 дней, проведенных в Дружковке! Это лишний раз говорит о том, что нам выпало счастье жить в таком удивительном крае.

Східна частина Донецького басейну багатюща на підземні поклади, переважно на кам’яне вугілля. Широка розлога балка раніш була дном давньої завмерлої річки, яких багато по степах України. Де-не-де в найнижчих місцях маячіли невеличкі плеса, які, мов оазиси, вказували, що колись там текли річки, пристанище водяних птахів. Річки влітку пересихали, а навесні повнилися талою сніговою водою. Навколишні дерева, трави їх захищали. Коли дерева були знищені, а трава з’їдена тваринами, оголені річки почали висихати, замулюватися. Врешті від річок не лишилося й сліду.
На схилі колишньої річки і розташувалося селище Яковлівка Бахмутського повіту. Схил був некрутий, тому вулиці та провулки йшли в різних напрямках. Мешканці працювали робітниками і службовцями на скляному (металургійному — ред.) заводі та на залізничній станції Дружківка.
Недалеко проходив рівчак, який розширявся вниз, у балку. В ній росли різного віку дуби, від молоденьких до величезних, товстих і високих, сторічних. Поряд із живими стояли стовбури мертвих, закам’янілих, чия кора, деревина, серцевина були заповнені мінералами — пісковиком і вапняком. Спочатку здавалося, що то засохлі дуби, але, наблизившись і уважно їх розглянувши, видно: то кам’яні стовпи, в яких збереглося, так би мовити, обличчя дуба, але все перетворилося на камінь.
Звичайно, закам’яніли дуби дуже давно. Постукаєш по стовбурах каменем і чуєш дзвін різної висоти. Мабуть, коли росли ці дуби, у природі відбувалися якісь дивні коливання. Місце було вкрите водою із землею, й рослинні клітини закам’яніли, а згодом ці місця вийшли на поверхню. Дуб, маючи всі свої ознаки, перетворився на кам’яний стовп. Нині на цім місці ярок, розмитий водою, став рівчаком, яким збігали весняні та дощові згони.
Місцевість заросла різними кущами, травами. Навесні там багато першоцвіту (пролісків, фіалок). Міцно пахли конвалії: з-поміж їх широких листків випиналися у вигляді сережок білі квіточки кулястої форми.
У хащах рівчака водилися великі полози-удави. Вони поїдали свійських тварин, тому люди їх вбивали. Я був свідком того, як полоз-удав грівся проти сонця, підстерігаючи здобич, якою для нього були зайці, заблудлі ягнята, козенята, телята й інша худоба. Помітивши мене, він сховався у чащу, повільно пересуваючись своїм довгим міцним тілом, зачіпаючись за торішнє сухе листя. Нині таких тварин у тій місцевості не здибаєш, тому що немає вже умов для їх розвитку.
Нагорі — міське чотирикласне училище, розміщене у двох одноповерхових цегляних будинках. Там були класні кімнати, приміщення для інспектора училища та вчителів. Керував закладом інспектор, контролював роботу училища повітовий інспектор, а по цілій губернії — директор народних шкіл. Учням викладали історію, географію, математику, російську мову і літературу, креслення, малювання, Закон Божий. Інспектор, учитель математики і я були інститутцями. Викладач географії та історії склав іспит на повітового вчителя. Вчитель креслення мав технічну освіту. Закон Божий читав священик. Через вступні іспити до Московського інституту я спізнився на роботу на два дні, чим викликав невдоволення начальства.
...Був початок гарної осені. На деревах рясніли яблука, груші, чорніли сливи. Серед зеленого листя де-не-де виднілися буро-жовтуваті листочки, сором’язливо притулившись до стебла. Це вже ознака того, що літо поступалося осені. Спочатку листочки такого кольору з’являлися на кленах, потім на грушах і вишнях. Дихання осені відчувалося все більше, особливо ранком. Сонце не поспішало схоплюватися на сході, а витикалося якось мляво. Роса на траві затримувалася все довше та довше. Майже щоранкові тумани подовгу не розходилися, іноді насувалися хмари, з яких висівався дрібний, з маленьких краплинок дощик. Надалі він затягувався все довше. Повітря з самого ранку заповнювалося галасом літаючого птаства. Веселим щебетом вони забавляли у гніздах своїх пташенят.
Вересневий ранок. Яскраво та повільно сходило сонце, на траві виднілася невеличка роса. Біля училища зібралися учні. їхні бадьорі вигуки розтиналися у повітрі двору.
— А ви чули, що до нас приїхав новий учитель російської мови і літератури? — кинув з розгону вихрастий хлопчина зі сміливим пустотливим обличчям. — Такий молодий!
— Я чула, що приїхав, — підхопила одна дівчинка. — Вже два дні вчимося, а уроків з російської ще не було.
— Тихше, ось він іде, — перебила її друга учениця. — Справді, молодий, стрункий та високий! Ось дивіться, пішов у канцелярію.
І юрба учнів повитягувала голови, дивлячись на мене, свого нового вчителя, який приїхав з Москви, склавши вступні екзамени у вищий навчальний заклад. На той час я мав двадцять шість років, але на вигляд — значно менше.
Заходжу до канцелярії училища. Кабінет інспектора — невеличка кімната з двома вікнами, посередині — письмовий стіл, два стільці. За столом русявий чоловік років тридцяти, з приємним обличчям, щось писав, але, побачивши мене, звів очі й запитливо чекав.
— Дозвольте відрекомендуватися, — сказав я не без хвилювання. — Призначений до вашого училища вчитель Лоян Михайло Іванович явився на службу з невеликим запізненням у зв`язку з важливими обставинами.
— Приємно познайомитися. Ми вже давно чекаємо вас. Сьогодні другий день вашого запізнення на роботу. Я вже збирався писати дирекції про вашу неявку. Присядьте, будь ласка. Ми уроки розподілили без вас, лишивши вам чотирнадцять годин російської мови І літератури: Гадаю, що ви погодитеся: з таким розкладом. Виконуйте свої обов’язки, — закінчив інспектор Шполярський.
Так почалася моя праця в училищі. Інспектор все ж таки написав дирекції про мою невчасну явку і про необхідність стягти з моєї зарплати невідпрацьовані дні. Безумовно, це погіршило мій настрій. Писар, який раніш працював у архієрея, тепер служив у директора народних шкіл. Він згадав прізвище Лоян і мою заяву про дворічне викладання Закону Божого замість священика в Карнаухівських Хуторах. Це розлютило писаря, бо він захищав його інтереси, а це недогледів, і той частково мусив заплатити з власної кишені. Писар жадав помститися й розпочав цілу писанину...
Інспектор училища не втручався в мої справи. Колектив учителів зустрів мене доброзичливо. Влаштували на квартирі й дбали, щоб не сумував. Дізналися, що я прибув з губернського міста, де багато розваг, тому хотіли показати щось новеньке.
Дружні стосунки в мене склалися з учителем креслення Річманом і вчителькою Солдатенко. Пригадую викладача математики, невеличкого на зріст, завжди у формі з трьома зірочками.
— Ну, я «пошел»! — він звично вигукував своє улюблене словечко, за що йому дали таке прізвисько.
— Ось іде Пошел, — доброзичливо жартували учні.
Нарешті, я розпочинаю свій перший урок.
— Здрастуйте, діти. Викладатиму вам російську мову і літературу. Гадаю, що ви її полюбите, бо це один із головних предметів, які ви вивчаєте. Людина, добре оволодівши мовою, вмітиме гарно висловлюватися та викладати свої думки на папері. Для того, щоб мати уявлення про ваші знання з мови, про ваш розвиток, пропоную написати невеличкий твір на тему: «Ким я хочу бути по закінченні училища?»
Через два дні учні подали свої твори, і я дістав про них уявлення: загалом вони мали середній розвиток. З учнями у мене встановилися добрі відносини.
Крім учителювання, я різноманітив своє дозвілля. Побував у місті Бахмут, розташованому на річці Бахмутці.
А одного вересневого вечора молодь запросила мене на нічну прогулянку вглиб степу, до кладовища. Повний місяць заливав своїм молочно-рожевим світлом природу. Все мало якийсь таємничий, захоплюючий, фантастичний вигляд. Місяць яскраво світив, наче манив своїми дивними чарами кудись у невідому далечину. Молодь співала, сміялася, не помічаючи часу. Лише після півночі почали розходитися. Треба було вернутися від чару дивовижного, молочно-рожевого світла місяця до прози буденщини. В ту ніч я довго крутився на ліжку, не міг заснути, згадуючи нічну прогулянку.
Дивна, неповторна доба життя — молодість. Вона пробігає найшвидше і лишає по собі найкращі спогади. Старість же несе мало приємного й тягнеться, здається, довго, доки не зупиниться життя.
У Яковлівці я попрацював усього двадцять днів, бо отримав повторне повідомлення про зачислення мене студентом Московського сільськогосподарського інституту та про необхідність своєчасної явки. Тому скоренько зібрався і рушив далі вчитися до білокам’яної.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


АДРЕС РЕДАКЦИИ: 84205, Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, 8-050-560-04-57, http://stavgkh.ru/ E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.