Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№12 (174) 18 марта 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Контакт

(уривок з оповідання)

(початок у № 8 (170, 171, 172,173))

Микола ХОДУС

Завтра в місті відкривається церква, два роки тещина кума з другими пенсіонерами боролися за її відкриття, навіть до Москви їздили. Після закриття тієї церкви впротяг двадцяти років там спочатку був кінотеатр, потім музей. Що то значить Перебудова! Щось таки міняється в голівоньках нашого «дому престарілих» - так в народі звуть ЦК КПРС. Може просто старіють і, відчуваючи кінець життя, хочуть хоч як-небудь гріхи свої замолити. Та чи почують їх там, за хмарами?..
Прийшла нарешті довгоочікувана бандероль – Біблія. Виписав — і прислали. Навіть безкоштовно. Прочитав одним духом, мало що зрозумів. Та знову і в Біблії ота сорок восьма паралель згадується: пришестя Духа Святого, написано там, почнеться з сорок восьмої паралелі...
Навчання ві сні продовжувалося. Гіперчовник виявився дуже складною машиною. Він мав здібність припливати по виклику з глобусика майже миттєво. Працював постійно в автоматичному режимі біолокатора запорогових концентрацій енергії. Всі дані біолокації передавав у центр. Та ось тільки єдина на Гіперчовнику найпотужніша система - нейтралізації запорогових концентрацій енергії — працювала лише в «ручному» режимі. Бо стирати негатив, випромінений у біосферу особою, можна лише тоді, коли особа відійде у інший світ. Бо виявляється, що при нейтралізації запорогових концентрацій негативних енергій, люди, які випромінювали оті чорні енергії, могли втратити пам`ять або взагалі загинути (якщо на момент чищення біосфери в даній точці вони були живі). Доводилося «марсіанам» проводити чищення біосфери вибірково, після виділення та встановлення місця перебування особи. Коли ж вони не встигали чистити біосферу Землі, то вона самоочищалася, що призводило до катастроф та стихійних лих.
Мене вразила гуманність «марсіан» що до нас, непутьових. Ми їм заважаємо жити на Землі, а вони не можуть стерти з біосфери ЗЛО, яке ми робимо — бо ще не вмер злодій, що його заподіяв, хоча воно і їм жити не дає спокійно. За що вони нас так люблять та шанують? Адже при їх можливостях можна стерти з біосфери зло разом з його носіями миттєво. І жити собі без клопіт. Чому вони так цінують наше життя, життя кожного з нас? Не можуть вони не бачити, як ми, люди Землі, ненавидимо один одного, як не цінуємо навіть своє життя... Як у різних воєнних конфліктах проливаємо ріки крові. Та хіба тільки у війнах твориться зло? Буквально на прошлому тижні прямо вдень у центрі нашого міста стріляли з автомата у підприємця, попутно скалічивши зовсім непричетного до їх розборок перехожого. Все заради грошей, золота, маєтностей, землі. Та чи мало заради чого люди безжально убивають один одного! Чим більше я пізнаю, тим більше жахаюся від почуття безвиходдя.
Питання для слідуючого сеансу народилося само собою. Та задати його я не встиг. Сни перестали снитися. Майже півмісяця зв`язку не було. Та йшла весна. Городні роботи забирали масу сил і часу. І раптом страшна новина з екрану Новин. В Чорнобилі «трохи» зірвався атомний реактор. Слухав по телевізору Горбачова і дивувався. Таке молов, що мені, неспецу в цій науці, було смішно і страшно. Досить було знань, які я отримав підчас служби в армії, щоб зрозуміти, що він безпардонно дезінформує громадян Радянського Союзу. І ніхто з науковців йому не заперечив, хоча багатьох з них знайшли на Сахаліні. Повтікали. Бо це страхіття, по моєму, як мінімум на триста років.
На початку травня Марс сходить десь о третій годині ночі, і видно його до самого світанку. І знову мені ввімкнули сон «марсіани». Старе моє запитання відійшло на задній план. І я запитав про Чорнобиль. Голос відповів, що ця подія була запрограмована тисячу років назад і відвернути її було неможливо. Їм вдалося лише приглушити наслідки цієї катастрофи для народу і довкілля тим, що з об`єму реактора вилучили радіоактивний ізотоп, що згубно впливає на генетику та руйнує ДНК людини та тварин. Правда вилучили лише дві третіх його об`єму - ту кількість яка була в реакторі, а той, що розмитий був водою за межами реактора, вилучити не вдалося, бо він дуже добре розчиняється у воді. А запрограмована було це лихо з відчаю, силою людей, переслідуваних і винищуваних владою в Чорнобильських болотах. Виходить, що нас догнала розплата за нелюдську поведінку наших пращурів до своїх ідейних наставників, через тисячу років. В подальші ночі я одержав у снах безцінні відомості і вже по-новому дивився на світ. Ніколи ще люди не завдавали такої шкоди природі і собі. Виявилося, що називається отой радіоактивний ізотоп у нас - Америцій 241, період його напіврозпаду становить 430 років! Цей елемент непрогнозовано з`явився у блоці реактора в великих кількостях і має сильні отруйні властивості Спричиняє сильні мутації живих організмів. При бомбардуванні всередині активної зони реактора він частково перетворюється в Америцій 242. Цей елемент живе всього лише шістнадцять годин, але вибухає в мізерних концентраціях, бо в нього дуже мала критична маса. Об`єкт укриття зсередини розбивається мікровибухами, спричиненими Америцієм 242. І, як мені повідомили, саму аварію на ЧАЕС можливо спровокували роботами, які виконувалися на об`єкті Чорнобиль – 2.Правда, мені не пояснили, які роботи там велися. Та картина і без того виявилася страхітливою.
Після такого навчання та одержаної інформації голова при пробудженні гула немов чугунок, а настрій був нікудишній. Але вставало сонечко, радувало око довкілля, ще не до кінця отруєне. Дивився на всю оцю красу, і не вірилося, що ми так бездумно можемо знищити Землю і себе. І будуть жити на землі наші нащадки, на нас не схожі, страхітливі з виду монстри – мутанти. Правду кажуть, що благими намірами вислана дорога до пекла. А нам же говорили, що ми йдемо у світле майбутнє. А вийшло, що сліпі вели сліпих.
Пройшло зовсім небагато часу, і мене в повному об“ємі навчили керувати гіперчовником, звичайно, теоретично.. Всіма його вузлами, агрегатами та користуватися навігаційними приладами. Але щоб практично керувати ним, потрібно проснутися. І практичні зайняття були перенесені на пізніший термін. Цікаво, хто мене буде навчати керувати гіперчовником? Який він з виду отой інструктор-«марсіанин»? Прийшов час моєї чергової відпустки згідно графіку. І в першу ж ніч відпускну мене розбудив Голос і дав інструкції по проведенню практичної роботи, яку я повинен виконати на гіперчовнику. Одівшись легко, я вийшов з будинку в теплу серпневу ніч, захопивши глобусик-пульт. Відійшовши на достатню відстань від дротових повітряних електромереж, я подумки назвав свій код та викликав гіперчовника, як і було зазначено в інструкції. За кілька хвилин біля мене лягло на землю практично безшумно розплюснуте яйце висотою близько метра та діаметром близько п`яти метрів. Натиснувши на пульті сенсор прибуття, я відкрив вхідний люк. В кабіні пілота нікого не було, крісло було одне. На кріслі лежав сріблястий комбенізон. «А де ж мій інструктор?» — здивовано подумая я. Якось автоматично я одягнув комбенізона і сів у крісло. В комбенізоні було надзвичайно комфортно. Люк автоматично закрився, загорілися рівним світлом екрани навколишнього огляду. Ожили прилади та панель програмного забезпечення виконання роботи. З ніші виплив шолом, такий же сріблястий, як і комбенізон. Поклавши пульт-глобусик в нішу, що звільнилася від шолома, я одяг шолома та під`єднав його до пульту керування. Руки-ноги в керуванні не були задіяні, бо гіперчовник керувався подумки. Крісло огорнуло моє тіло, немов би обнявши мене. Довгі тренування ві сні дозволили мені доволі вправно вивести гіперчовник на задану висоту і дати напрям та координати об`єкта, де повинна проводитися, згідно з інструкцією, практична робота.
Оскільки управління Гіперчовником та виконання практичної роботи потребувало високого ступеня концентрації думки, то на перше моє завдання було заплановано сорок хвилин. Всі оці сорок хвилин я не повинен був відволікати думку ні на що. Постійно керуючись приладами та відтворюючи їх інформацію подумки, проводити очищення біосфери над заданим об“єктом. Виконавши завдання, я задав команду на повернення у вихідну точку. За мить відкрився люк, крісло розімкнуло свої обійми. Я, знявши шолома, поклав його на місце в нішу, забравши глобусик-пульт. Зняв комбенізона та поклавши його на сидіння, натиснув сенсор пульта керування. Відійшовши трохи вбік, почекав, поки гіперчовник закрив люка і, безшумно відірвавшись від землі, зник у зоряному небі. В усьому тілі я відчував надзвичайне задоволення від виконаної роботи. Після присвоєння мені коду я мав можливість щохвилинно, через глобусик, подумки зв`язатись з невидимим своїм інструктором, що я і зробив негайно після відплиття гіперчовника, щоб повідомити про закінчення роботи.
Йдучи додому, з полегкістю подумав, що ось уже на одну катастрофу буде менше...


Знай наших!


Порохова ракета з шістьма боєголовками була зконструйована козаками-запорожцями та застосована вперше в битві з татарами в 1516 році . Битва відбулася на річці Дінець.

Запоріжські козаки здобули перемогу над турками і взяли м.Синоп завдяки використанню підводного флоту! Подводні човни мали подвійне дно (туди насипали сухий пісок) , завдяки баласту човен притоплявся і плив на веслах у підводному положенні. Зверху човен був покритий герметично шкірою та мав трубу, що виходила над поверхнею води для доступу повітря, отвори для весел та керма також були ущільнені шкірою. По прибутті на місце бою, пісок висипали у море через спеціальні люки, і човен спливав над водою.Капітани човнів мали компаси та орієнтувалися під водою, йдучи «вивіреним ходом».

Перша у східній Європі Києво-Могилянська Академія створена на землях Лизавети Гулевічівни (киянки, що передала безкоштовно їх 15 жовтня 1615 року для створення Київської братської школи, яка потім, у 1632 році, Петром Могилою була об“єднана з Лаврською школою.

Перший реактивний літак було зконструйовано (в кресленнях) в 1887 році київським інженером Ф.Гешвендом. Проект був надісланий до Петербургу, але не дістав підтримки керівників військового відомства.

Перші в світі надпотужні багатомоторні літаки «Російський витязь» (1913 рік) та «Ілля Муромець»(1914 рік) були зконструйовані членом Київського Товариства повітроплавання І.І.Сікорським.

Перша в історії авіації «мертва петля» — одна з найскладніших фігур вищого пілотажу — була здійснена П.М.Нестеровим (засновником теорії та практики вищого пілотажу) над Сирецьким аеродромом у Києві 27 серпня 1913 року .

Найбільший у світі літак «Мрія» (АН-225) створений у Київському конструкторському бюро імені О.К.Антонова. Він піднімає вантаж 250 тон і може перенести його на відстань 45 000 кілометрів зі швидкістю близько 850 кілометрів на годину.

Світовий рекорд дальності польоту по замкненому колу здійснено на літаку АН-124 («Руслан»), стовореному в конструкторському бюро імені О.К.Антонова . За 25 годин 30 хвилин літак пролетів 20 151 кілометр.

Підготував Микола Ходус


О тротуарах и пешеходах

Анатолий ПАНАСЕЙКО

Несказанно порадовала нас нынешняя снежная зима. Вот только ходить по тротуарам было неудобно: то снежное месиво, то обледенение…
В голове не укладывается, почему мы такие беспомощные и равнодушные к собственным страданиям. Ждем покорно, пока дорога сама очистится.
А если бы на нее обрушилась стихия посерьезнее? Как, например, на океанских побережьях Соединенных Штатов Америки.
Представили?
А теперь давайте порассуждаем, почему мы так далеки от цивилизации? Почему, признавая свою отсталость, продолжаем верить в страшилки о той же Америке? Ведь даже беспардонной советской пропаганде о том, что все, кто не с нами, тот против нас — верили. И хорошо знали, как готовится официальная лапша для наших ушей.
Вот образчик такого приготовления.
Жил-был в Советском Союзе международный обозреватель Валентин Зорин. Шел он однажды по Нью-Йорку. Шел в надежде разжиться какой-нибудь пакостью о «загнивающем капитализме». А вокруг, как назло, все тихо и чисто. Загрустил было шелкопер, но тут — слышит-чувствует вдруг, как в его поясницу уткнулось что-то твердое. Оказалось — большой палец темнокожего детины, просящего мистера ссудить сколько можно на ланч. Мистер, дрожа от страха, отдал налетчику приготовленную для такого случая десятку и на крыльях радости — компромат сам в руки пришел! — помчался в полицейский участок:
— Караул — ограбили!
— Сколько взяли? — спросил дежурный.
— Тридцать долларов! — расчетливо выпалил солидный, респектабельный международник.
Заметим в скобках, сумма по тем временам равная, пожалуй, нынешней четверти тысячи.
…Тут открывается дверь, и в дежурку, подталкиваемый бравым полицейским, втискивается дюжий грабитель. Зорин, узнав недавнего знакомца, поник и сжух, а дежурный деловито процедил:
— Верни, мерзавец, советскому журналисту тридцатку!
— Гнида! — рыкнул мерзавец и швырнул в жалкую физиономию представителя советской державы скомканные десять долларов.
О неприглядном инциденте через час «Голос Америки» известил весь мир.
Валентина Зорина коллеги называли «Валькой-вонючкой».
Не перевелись подобные смердяковы и в наше время. И вместо того, чтобы нацеливать читателей на уборку собственных улиц, они плюют на блистающие чистотой улицы чужие.
Потому и ходим мы, утопая в грязи и мусоре.
Назовем здесь пешеходную дорожку от крытого рынка до стоматологической поликлиники. Это ж надо умудриться: на возвышенности проложить тротуар, редко высыхающий даже летом. Ходить по нему — сущая мука.
Уважаемый господин Тарасевич, вы украсили Дружковку торговым чудо-дворцом европейского образца. Низкий вам поклон за ваши старания! Явите же горожанам и европейский чудо-тротуар.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.