Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№11 (173) 11 марта 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Контакт

(уривок з оповідання)

(початок у № 8 (170, 171, 172))

Микола ХОДУС

До цього часу я не говорив про той випадок під час служби в армії та про оцей компас жодній живій душі. Мабуть, покищо змовчу, буду далі спостерігати та фіксувати почуте та побачене. Хоча змовчати про таке непросто. Два Сонця! Хоч і не скоро це все станеться, але ж, мабуть, станеться. Виходить, що сьогодні ми живемо в Раю, тільки жаль, що не розуміємо цього і гробимо наш Рай як тільки можемо. Сьогодні життя і насправді Райське, в порівнянні з тим станом Землі, що я бачив ві сні...
Закінчувався липень, на колгоспних полях комбайни вже дожинали озимі пшеничні ниви. Календарний листок говорив, що Марс зійде о десятій годині вечора і буде над горизонтом до світанку впротяг всього серпня. Я вирішив покищо ніяких питань «їм» не задавати, а просто фіксувати сни та записувати по можливості найточніше. Хоч і не давало мені спокою оте — «Стихію розбудять люди». Що значить сказане? Може, живучи рядом з нами на Землі, «вони» бояться, що ми, люди, розбудимо стихію, яка і їм нашкодить, поставить їх перед питанням – жити чи не жити? Можливо, а ми ж такі безтолково розумні! Нам усе ніпочому. Невже людство так ніколи і не порозумнішає?
Пізно ввечорі, наморившись до упаду на присадибній ділянці, приплелися до хатини. В кінці літечка роботи багато. Хотів - таки перед сном пороздивлятися глобусика, та махнувши на нього рукою, впав до ліжка...
І знову чую Голос і бачу глобусик-компас, який висить переді мною в повітрі. «Цікаво, чому я ніколи не бачу свого співбесідника?» — промайнула думка, і я тут же почув у відповідь: «Бо ми на відстані недоступності». А Голос веде мову далі. Розповів мені про призначення оцього приладу, пояснив, як треба його тримати, як потрібно задумувати команду, на які сенсори при цьому притискати пальці. Врешті мені повідомив Голос про властивості гіперчовника, пультом виклику та керування яким є отой мій глобусик-компас, та розповів мені про перелік команд, за допомогою яких можна ним керувати. Окремо було підкреслено відомості про властивості плаваючого та командного візира і показано точки сенсорів впливу на візир.
Сон перервався, і я прокинувся, ось-ось задзвенить будильник. Відразу, ледве проснувшись, я кинувся до тумбочки — чи на місці глобусик? Прилад виявився на місці, і тепер він набув для мене нового значення та надзвичайної цінності. Схопивши прилад, я вклав його в металічний пенал від тестера та поклав повище (щоб діти не дістали), на шкаф.
І знову денні турботи закрутили мене у вихорі робочих подій. Та до обіду все стало на свої місця: закінчивши ремонт, машини запустили та і поїхали до їдальні. Машиніст Анатолій, якого поза очі товариші прозивали «астрономом», приніс мені нарешті книгу про планети сонячної системи та морського бінокля, важкого, нікельованого. Анатолій — веселий такий чоловік. Одного разу розповідаючи про сонячні плями тіточкам-прибиральницям в душових, жартома сказав, що то зовсім і не плями, а просто такі наскрізні дірки. І коли вони збільшаться настільки, що через них буде видно зорі, які знаходяться по ту сторону Сонця, то ото вже і буде кінець світу. Потім довго ще тітоньки носили з собою закопчені скельця та споглядали Сонце в очікуванні кінця світу.
Від бінокля я відмовився, а книгу почитати взяв з превеликою охотою. Як виявилося, зовсім недавно вчені – астрономи віднайшли в Юпітера черговий, шістнадцятий супутник! Це тоді, коли у рідненької нашої Землі лише один Місяць (не рахуючи штучних, людьми виведеними на навколоземну орбіту). Мало того, так ще супутники Юпітера обертаються врізнобіч. Дванадцять супутників обертаються по ходу обертання планети, а восьмий, дев“ятий, одинадцятий і дванадцятий обертаються проти напрямку обертання планети. Є здогадки, що Юпітер приворовує собі нові супутники із поясу астероїдів, що розташований поміж орбітами Марса та Юпітера. Цікаво те, що Юпітер має масу, яка становить сімдесят відсотків сумарної маси всіх планет Сонячної системи , обертається навкруги своєї осі за десять земних діб, а летить по орбіті навкруги Сонця зі швидкістю тринадцяти кілометрів за секунду! Тепер мені зрозуміло, що вірогідність того, що Юпітер стане новим Сонцем, велика. Тільки чомусь вві сні я бачив лише декілька супутників Юпітера, мабуть, більшу частину їх він на той час уже проковтнув, розпухаючи у розмірах.
Віднедавна я помітив, що в мене з“явилося якесь сьоме почуття, передбачення. Відчуття пожежі в електропанелі одного з екскаваторів було настільки реальне, що я пішов до начальника цеху просити його зупинити машину на дві доби, щоб зробити перемонтаж провідників в тій панелі. Він не дозволив, хоч місячний план уже було виконано. Я на його відмову сказав, що панель в суботу згорить, і попередив, що не зможу виїхати на аварію, бо не буду вдома. З тим ми і розійшлися. А через три дні, в суботу, приїхала до мене вахтовка. Водій ще не встиг рота розкрити як я запитав: «Що, панель на десятці згоріла»? «А хто вам сказав?» — запитав водій здивовано (бо мобілок тоді ще не було).
Я на деякий час перестав бачити навіяні «марсіанами» сни. Спочатку не звернув на це уваги, а потім здогадався про причину їх відсутності. Глобусик я сховав у металічний пенал (та ще й високо на шафі) і випав з поля його впливу. Таке собі навчання уві сні перервалося. Перемістивши глобусик на ніч до тумбочки біля свого ліжка, я знову відновив зв`язок з «марсіанами». Навчання продовжилося. Мене вже навчили керувати гіперчовником, але правда тільки теоретично. Врешті-решт я зважився задати Голосу запитання яке постійно мене тривожило. Голос колись повідомив мені, що «стихію розбудять люди». І оця розбуджена стихія погубить нас.
Відповідь мене вразила. Голос сказав мені, що ми, люди, ведемо себе дуже вільно. І не розуміємо, що оцим «вільнодумством» можемо погубити Землю і себе. Люди не знають своєї сили. Не можна допускати некерованого виходу сили (духовної) в навколишній світ. Всі свої емоції та думки треба постійно контролювати, та не всі це здатні робити. А допомогти людям нікому, бо немає серед нас духовних лідерів. Ми їх винищили. Виявляється, що в прадавні часи волхви та шамани, які були духовними лідерами локальних людських спільнот, вміли це робити і вели за собою людей. Керували ними на благо племені. Зібравши всіх членів племені, волхви могли зконцентрувати духовну силу всіх людей і направити її на виконання певних робіт. Коли ж духовних лідерів немає, то спонтанні, некеровані викиди сили в навколишнє середовище призводить до всяких стихійних та техногенних катаклізмів.
А в нашому місті останню церкву ліквідували десь у 1962 році. І в народі ходили настирливі слухи, що всі попи-комуністи і таємні агенти КДБ. Так що єдиним «духовним» лідером стала «організуюча і направляюча» на чолі з «живішим за всіх живих». Отже надії на скоре відродження касти (чи прошарку) духовних лідерів в нашому суспільстві практично немає. Потрібно, щоб ми виростили їх. А для цього треба, щоб вся наша людська спільнота визнала необхідність цього — як бджолиний рій вирішує виростити нову матку. Мало-помалу коротшав день, наступала осінь.Посадки, ліски та переліски почали одягати своє неповторимо красиве осіннє вбрання. Шпаки, пролітаючи великими зграями, з шумом розтинали крилами ще тепле осіннє повітря. Зрідка йшли дощі. Я, відпросившись раніше з роботи, спішив на екзамени в ДТСААіФ. І з усього було видно, що я не встигну на автобус. Пробігаючи мимо залізничнодорожного цеху, побачив не наш автомобіль-електролабораторію. Зупинившись, попросив водія підвезти мене до міста. На що водій грубувато так заявив, що до міста він взагалі не їде. Робити нічого,—побіг я далі по напрямку до зупинки. Пробігши метрів вісімсот, стишився до ходи, подумавши, де мої сімнадцять літ? Відсапавшись, побіг знову, бо ще стільки ж пробігти потрібно! Раптом чую, позаду мене їде автомашина і по звуку та сама електролабораторія, що «до міста взагалі не їде». Я зупинився на мить, обернувся і сказав вголос: «Щоб вона в тебе заглохла!» Автомобіль голосно чихнув двигуном і дійсно зупинився. Працює «марсіанська» наука!
Побіг я далі, примовляючи, щоб і автобус так само трохи мене почекав. Чув, як позаду водій крутив стартера, але двигун – нічичирк! Чув, як підіймали кришку капота (бо повітря тихе було) , клацаючи «кривим стартером», крутили двигун вручну. А він - як помер, мовчить і все. Автобус стояв на зупинці! Вибігши на зупинку я поглянув на «електролабораторію» і сказав знову вголос:– «Заведись, нещасний». І двигун запрацював рівномірно і чисто. Я бачив, що водій навіть «кривий стартер» не крутив, бо стояв перед буфером працюючого автомобіля і розводив руками. Цікаво, чи відчув він, за що його покарано?
Вийшло так, що екзамени на право керування автомобілем я склав раніше, ніж по управлінню гіперчовником. Бо «марсіани» були дуже вимогливі і прискіпливі. Адже і навчання йшло лише вві сні, теоретично. Я навіть не маю до сьогоднішнього дня уявлення про те, який з виду отой гіперчовник, бо показували мені лише внутрішню частину, кресло водія та прилади керування. За звичай буває, що сон швидко забувається, але оці «марсіанські» сни я пам`ятав добре. Найбільше уваги Голос приділяв висвітленню принципу роботи Біолокатора Запорогових Концентрацій (БКЗ). Виявляється, що ми, переміщаючись у просторі, ведемо слідом за собою і все своє (хороше і погане). Всі свої думки, потаємні наміри, наслідки наших діянь за все своє пройдешнє життя - ми носимо завжди з собою, вірніше – над собою.Оця накопичена нами за все земне життя енергія спішить за нами скрізь, і ми ніяк і ніколи не можемо від неї відірватися та втекти. Люди в останні часи стали дуже мобільними, на жаль. Ось уявіть собі таку картину. Стоїть біля причалу корабель. З усіх кінців (району, області чи навіть держави) поспішають на цей корабель люди. Кожен індивідум «тягне» за собою такого собі енергетичного воза. А в цьому возі є все. І добро і зло. Зайняли в каютах корабля свої місця оці три чи дві тисячі людей, і нависла над кораблем хмара. Вірніше, енергетичний згусток їх сумарної енергії. Енергія та різна по знаку та вектору. Виявляється, щоб знати напевне, чи корабель дійде до порту призначення, потрібно продіагностувати якість отої зконцентрованої енергії. Це саме і з потягами, літаками, автобусами, ліфтами, автомобілями, стадіонами, концертними залами, виробничими цехами та дільницями. Взагалі з усими місцями, де збирається більше ДВОХ людей.
Це я привів приклад на повсякденному рівні. А є ще ж і держави. Перетік мігрантів через кордони держав також призводить до змін енергетичної «хмари» та впливає на кількісний та якісний її стан. І в кінечному стані визначає життєздатність Держави та якість життя її громадян. Отже, біолокатор запорогових концентрацій «БЗК» виявляється найголовнішим агрегатом Гіперчовника, бо за його допомогою проводиться діагностика біосфери.
Одержавши таку інформаціію, я впевнився в добрих намірах «марсіан» що до нас, землян. І з нетерпінням чекав на нову інформацію. Нетерпілося практично покерувати гіперчовником, що то за чудо таке? Та процес навчання затягувався, хоча і був цікавим.
І раптом страшні новини. У нас в СРСР, в Середній Азії, надзвичайної сили землетруси зруйнували два великих міста, загинуло багато людей. В новинах показали жахливі картини руйнації. І мені ці кадри нагадали отой перший та другий сни, які я спершу прийняв за наслідки війни. Значить «Їм» це було відомо за багато років до землетрусу? Що ж було причиною цього страшного лиха, чи можна було йому зарадити? Невже оту жахливу стихію розбудили люди? Мені було до болю гірко.
Другого дня військкомат збирав спеціалістів з підприємств нашого міста для відправки на роботи по ліквідації наслідків землетрусу та порятунку людей. За вікнами була осінь, а потерпілі втратили все: житло, майно.А багато хто і життя.Хоча точних цифр ще не передавали, та чи і можливо так скоро підрахувати багатотисячні втрати? Місцева влада зініціювала збір теплого одягу для потерпілих від землетрусу. Ми з дружиною також віднесли мішок дитячих речей.
Я вирішив під час чергового діалогу з Голосом задумати йому запитання про це стихійне лихо. Ввечорі, повкладавши дітей спати та поклавши Глобусик до тумбочки, і сам заснув. На задумане мною запитання Голос мені відповів, що дійсно це лихо спричинили люди. Вони, «марсіани», також понесли втрати, бо в горах Тянь-Шань внаслідок землетрусу закрився портал. І тепер з одинадцяти порталів залишилося лише десять. Бо землетрус це не тільки механічне зрушення земної кори, а і переформатація земної магнітосфери, при якій проходять процеси стирання негативної енергії в локальних точках біосфери. В даному випадку – над зруйнованими містами, де внаслідок безладної життєдіяльності людей біосфера була перевантажена негативом. Як виявилося, в багатьох місцях Землі є коридори переходу в сусідній вимір. Перший з названих мені переходів був той, що у Тіренському морі в печері на острові Іск`я. Потім у південному Китаї, південніше міста Гуйлінь. Третій у США штат Огайо(в повітрі на висоті п`ятсот метрів). Четвертий- між островами Куба і Гаїті, на висоті ста метрів над рівнем води. П`ятий – поблизу східного узбережжя Аргентини на поверхні води.Слідуючим був названий перехід в Китовій бухті поблизу порту Уолфіш – Бей. При цьому мені показували неначе слайди з видами місць переходів. Потім були названі переходи північніше Норвегії на воді, над Атлантичним океаном, в стратосфері ( на 48 паралелі), в Чорному морі, в 180 кілометрах південніше Севастополя, і останнім назвали перехід на південному відрозі Уральських гір на поверхні землі.
Сон обірвався, дружина несамовито трясла мене за плече, ми запізнювалися скрізь. Виявляється, вона будила мене майже півгодини, та не могла добудитися, перелякалась, бо не чула мого дихання.
Наскоро вдягшись, схопив дитину і побіг на трамвай. Вже їдучи в трамваї, згадав, що і служив я на сорок восьмій паралелі, і проживаю також на сорок восьмій паралелі.Цікаво, до чого б це таке співпадіння? І перехід, один з тих що показували ві сні, також знаходиться на тій же сорок восьмій паралелі...Здавши дитину виховательці, побіг на зупинку автобуса. Якраз вчасно. Ще б хвилину — і тю – тю. Вже їдучи в автобусі, згадав переляк дружини з приводу мого непробудження. Та я і будильника не чув зовсім, чого ніколи не бувало...Чого б це раптом? Та думати було ніколи, бо автобус уже зупинився на моїй зупинці.
Робоча зміна пролетіла швидко, все добре ладилося. І знову: автобус-дитсадок-трамвай-дім. А назавтра знову те саме — і так щодня. Якби не мої «марсіанські» сни, то, мабуть, від одноманітності збожеволіти можна.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.