Газета Наша Дружковка
 
ДРУЖКОВСКАЯ ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№10 (172) 4 марта 2013 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Контакт

(уривок з оповідання)

(початок у № 8 (170, 171))

Микола ХОДУС

Скоро потяг дав гудка і поволі проїхав на станцію. Пасажири швидко розмістилися, і ми поїхали знову. Сонце хилилося до обрію, підфарбовуючи високі хмарки в червонуватий колір.За вікнами слалися поля, переліски, маленькі річки та ставочки повні птиці.Донські степи радували око, зеленіли високі жита та пшениці. Вирізнялися з загального масиву поля гречки. Прямо до залізничної колії підступали картопляні грядки дачників. Річку Сіверський Донець переїхали вночі. Вранці прокинулися ми уже в Україні. В повітрі запахло шахтним газом. Луганська область промайнула за вікнами швидко. Перевівши годинники на дві години назад, стали прискіпливіше вдивлятися в навколишні краєвиди. Нарешті Дружківка!
Ми втрьох вийшли з вагона на перон, на якому не стояли впротяг двох довгих років. «А неначе вчора,» — сказав Володя. Він не планував залишатися в колгоспі.В часи нашої молодості молодим людям ніяк було вирватися з колгоспного ярма, бо не видавали паспортів. А значить ти не людина, а - к о л г о с п н и к . Отож він записав місце призначення — Львів, де жив його дядько. Для того, щоб отримати паспорта. А вдома Володя планував пробути всього два дні. Першого ми провели до рідної мами Мишка, потім, попрощавшись, поїхали до мене. На автобусній зупинці в Швейцарії вже чекали друзі: Шурко та Микола, що прибули додому на два-три дні раніше. Вдома нас радо зустріли бабуся, батьки та найменший брат Володя. Братам на двох я купив у подарунок переносного радіоприймача.
...Цивільне життя захопило, і нові події, нові враження не залишали вільної хвилини.Прилад-компас лежав забутим довгий-довгий час...
Мабуть так судилося, що згадав я про нього через багато років, коли батько вирішив продавати дім, у якому я з братами виріс. Допомагаючи з переїздом, я згадав про прилад та відшукав його серед платівок до радіоли та книжок, де була і карта з моїми помітками. На той час я вже був людиною сімейною і на всілякі фантазії часу не було. Та все ж компаса забрав додому і інколи брав його до рук.Так було і того разу: вже лежачи в постелі, я, повертівши в руках, поклав його в прикроватну тумбочку.
І знову багатолітньої давності сон: велике місто, руйнуються і падають будинки — нові, багатоповерхові падають першими, за ними руйнуються будівлі старої побудови, бігають переполохані люди, горять пожежі...
Я прокинувся нажаханий сном. Другого дня я виявив, що число і день відповідають точній даті першого аналогічного сну, що я бачив багато років тому, їдучи в поїзді додому. Мені здалося, що сни навіває прилад, а чи сни це? Надвечір, після роботи та домашніх турбот, я взяв до рук прилад-компас та свою карту з помітками і почав розбиратися, що це може бути за місто. Крутив-вертів, та нічого до пуття не встановив. Перечитавши свої помітки та відновивши в пам“яті записи, вирішив знову у вільні години спостерігати за компасом: як набереться достатньо спостережень, то і випливе якась закономірність в зупинках візиру. Цікавим було те, що прилад оживав лише тоді, коли я брав його до рук. Це вже було щось, що живиться моїм теплом і працює завдяки перетворенню теплової енергії мого тіла. Побачивши це, я поклав прилад під лампу включеного торшеру, а сам відійшов на декілька кроків і в театральний бінокль став дивитися на нього. Прилад не працював, нерушимо стояли і глобусик, і візир. Очевидно, діло не в теплі, подумав я, і знову поклав його до тумбочки.
Ввечорі перед сном зірвав, як звичайно, листок календаря і ліг, читаючи його, до ліжка. Я завжди так робив, щоб не пропустити чогось цікавого. Двадцять сьомого червня, виявляється , о другій годині ночі зійшов на небосхилі Марс, і його було видно до самого світанку! Може, це і є розгадка? Адже в цю ніч мені і приснився отой страхітливий сон... То виходить, що Марс впливає на мої сни, через прилад?!
Я підхопився з ліжка, навіть злякав дружину, і побіг до календаря. Виявилося, що Марс знову буде проходити повз Місяць о першій годині ночі тридцятого червня. Тож, напевно, коли моя здогадка вірна, можна ще чекати чогось в ніч з двадцять дев“ятого на тридцяте червня. Заспокоївся і, вже впевнений у своїх висновках, пішов спати.
Швидко плине час. Я уже і забув за клопотами про сонну пригоду, та вона сама про себе нагадала. В той день, коли я і очікував, вірніше, в ту ж ніч.
Сон неначе і не переривався. Руйнуються висотні будинки нової забудови, потім така ж руйнація старих будинків — все в пилу, бігають переполохані люди — це внизу, а потім мене щось примусило підняти погляд догори – а там!.. В нічному небі висвітилося велике вібруюче п“ятно, хмара – не хмара. Але воно вібрувало, і з тих вібрацій йшов Голос. Я нічогісінько не розумів, але чітко чув незрозумілі слова, ловив переливи інтонації, при цьому в душі моїй росла тривога, хоча Голос був не злий, а досить приємний. Я, здається, до болю у вухах вслухувався в слова, стараючись хоч щось зрозуміти, але даремно. В довгому монолозі вловлював паузи, як наче від мене чекали відповіді, та що відповідати, коли я нічого із сказаного мені не міг зрозуміти?
Сон обірвався. Я проснувся, будильник ще не дзвонив, але вже скоро. Пригадав частину фрази зі сну і навіть повторив її, та все одно ніякої ясності. Не дивлячись на тривожний сон, я непогано відпочив і почував себе добре.
Їдучи на місце роботи в автобусі, я знову і знову повертався до сну, передумував, вже втретє, бачене, повторював фразу, що запам“яталася, і раптом в голові прозвучало: «Стихію розбудять люди». І настала якась полегкість, неначе виконав до кінця якусь важливу роботу.
На роботі все крутилося, як і годиться, зі скрипом. Не вистачало матеріалів для ремонту обладнання, тому якість ремонтів була низькою і часто ставалися аварії та поламки обладнання. На нарадах шукали крайніх, знаходили найменшого і карали черговою доганою. Можеш чи не можеш, а п“ятирічку за три роки виконай! Так наказувала КПРС. І «виконували». Показово, як в курилці, під час перерви в партійних зборах, висловлювався секретар однієї з цехових парторганізацій: «Ви подумайте, яке виконання та перевиконання, у нас же енергоємність продукції в три рази нижча, ніж середньостатистична по Союзу!» Ясно, що слово «приписка» вслух говорити було неможна, бо по голівці не погладять, та керівники всіх рангів старалися закамуфлювати приписки і приписували потихеньку виконання плану до 100,1%. Йшла «п“ятирічка якості» — для людей сьогоднішніх це словосполучення вже неактуальне, бо зараз все заполонили китайські товари, дешеві і неякісні.
Мої машини працювали непогано завдяки добросовісності бригад, які їх обслуговували, я також старався забезпечити їх ритмічну роботу. Стягував все, що треба було для ремонтів, звідки тільки міг. Наробив люків до хованок, і ми все стягували туди та ховали під замок.
Та у мене тепер була цікавіша пригода, я ще не зрозумів до кінця її суті, але продовження було багатообіцяючим. Треба лише вирішити, що я хочу запитати у того Голосу зі сну. Якщо я щось зрозумію в послідуючих контактах, або може Голос стане робити пояснення більш зрозумілою мені мовою, то напевне можна буде задавати запитання. Не виходило з голови оте «Стихію розбудять люди»... До чого це і чи є ці слова перекладом повторюваної мною фрази, що я запам`ятав зі сну? Взагалі–то ми, люди, можемо багато. Але будити стихію, яка зруйнує вщент міста, не хотілося б. Енергооснащення примисловості на досить високому рівні, коли це, хоча б двісті років тому, хтось повірив би, що рукам одної людини підвладні дві тисячі коней? Тож, напевно, можуть люди розбудити стихію собі на горе. Якщо, призупинившись у гонитві за планом, подумати про те, що шахтарі викидають з надр землі вугілля та перепалюють на дим, а ми вивозимо за межі держави глину, рудокопи — руду , металурги — метал. А це сотні мільйонів тон за рік! То мабуть-таки наша плита кам`яна, на якій розташовані міста та села — полегшується, робиться дірчастою. І колись прийде той час, коли вона скрипне та й перекинеться або переломиться. Подумавши і так і сяк, вирішив спитати у Голосу про далеке майбутнє людей — Землян і про те, як не розбудити стихію.
Взагалі-то не дуже приємно відчувати себе марсіанським полоненим, навіть вві сні. Хоча я не зовсім певен у цьому, але ж співпадають періоди моїх снів з появою Марса над горизонтом. Щось таки в цьому є. Вирішив ще прискіпливіше вивчити отого «марсіанського» компаса, хоча наче вже з усіх боків його обдивився, та може ще що знайду... Почитати б щось про Марс, та і про другі планети нашої сонячної системи, та коли? Часу обмаль, з роботи біжиш на грядки картоплі, ганяти американців, та на капусті слимаки докучають. А без дачі чи присадибної ділянки нам труба, заробітна плата така, що ноги протягнеш. Йдемо до комунізму, знаєте, а по дорозі кормити не обіцяли.Так що всі на підножному кормі.
Вже пізно ввечорі, йдучи до ліжка, став думати, як же мені не забути спитати Голоса з приводу майбутнього Землі та землян. Ліг до ліжка, та і заснув миттю, ледве торкнувшись подушки.
І сниться мені сон, що нібито мене бере якась сила і підносить догори, ось уже пролітаю хмари, пролітаю мимо Місяця (а він, як виявилося, зовсім не круглий), а я все підіймаюсь і підіймаюсь, і ось уже Земля мені видається, немов серп Місяця, занурений в туман. І звучить Голос, знайомий, той же самий, що я чув у минулому сні: «Наяву ти цього не побачиш, бо короткий людський вік, але через деякий час, дев`ятого березня, о дев`ятій годині вечора, на південному сході вийде з мороку сутінок Нове Світило і, піднявшись невисоко над горизонтом, освітить Землю химерним мерехтливим червонуватим світлом. Щезнуть зорі з небес, частина Місяця стане кривавою. Йтимуть гарячі дощі, зелень ростиме неначе з води. Нове світило буде поволі розгорятися, і, коли воно стане яскраво-червоним — сутінки на Землі щезнуть. Половина доби буде освітлення Сонячне , а другу половину доби Нове світило окрасить все в пурпурно-червоний колір. Це спричинить на Землі велику спеку, бо не буде нічної прохолоди. Нестерпна жара нашкодить і рослинам, і птицям, і тваринам, і людям. Загине багато риби у річках, озерах та морях...»
А я відлітаю все далі і далі від Землі та бачу її посередині двох сонць — одне з них сліпучо-біле, а друге, трішки менше, яскраво-червоне. Бачу Землю, що наполовину освітлена Білим Сонцем, а наполовину — Червоним. А Голос звучить далі: «Люди, замучені спекою, будуть шукати порятунку під землею, немов ховрахи чи миші. Держави ослабнуть, а деякі (що розташовані в субтропічних зонах), перестануть існувати. Все вище і вище здійматиметься світило над горизонтом впротяг трьох місяців.Через півроку Червоне Сонце (нове світило) знову ляже на горизонт. На одну годину повернеться ніч. Вперше за довгий час люди побачать на небосхилі найяскравіші зорі. До осені ніч виросте до п`яти годин, але Земля буде така гаряча, що дерева погорять, не давши плодів. Почнуться гарячі дощі, з`являться мільйонні хмари гнусу, комарів та мух, які заволодіють повітрям так, що і дихати буде важко. Все живе мріятиме про прихід зими, але її довго не буде. В вологому гарячому повітрі і на грунті розведеться хвороботворна нечисть, і страшні, незнані досі хвороби коситимуть птахів, тварин і людей. Пройдуть страшні роки, небагато людей виживе, бо мало буде суші, і моря поглинуть землю».
Я нарешті перестав віддалятися від Землі, яка мені вже видавалася величиною з ювілейний карбованець, і звернув увагу на те, що вона стала виписувати вісімку, огинаючи і Нове Червоне Сонце. А Голос звучав далі: «Червоне Сонце все сильнішатиме і сильнішатиме. За розміром воно переросте біле Сонце, і після цього земний рік подовжиться майже вдвічі. Тепер Землю будуть зігрівати по черзі два сонця. Орбіта Землі буде нагадувати вісімку та обвивати їх. Половина року буде світити землянам Червоне Сонце, і це буде дуже холодна зима, така холодна, що замерзатимуть навіть океани, бо світла Червоного Сонця буде не досить, щоб обігріти Землю і земна поверхня глибоко промерзне. Після цього періоду починатиметься спекотне літо під промінням двох сонць. Після спекотного літа знову Земля перейде під проміння Білого Сонця в сферу помірно холодної зими (приблизно як тепер). Такий порядок установиться на довгі часи».
Я раптом від страху проснувся, серце моє ледве не виривалося з грудей, в голові – пустота, так пусто, що жодної думки. Взявши листок календаря з прикроватної тумбочки, я вийшов на кухню і, ввімкнувши світло, подивився на камінний годинник: була четверта година ранку. Листок календаря свідчив, що якраз Марс закотився за горизонт. А за вікном розгорався схід, і колір неба був схожий на колір отого, баченого мною ві сні нового сонця. Я навіть мимоволі здригнувся.
Випивши склянку води і трохи заспокоївшись, пішов досипати, та сон не йшов. Оце видумав собі забавку — тепер хоч переляк виливай! Вийшло так, що я ніякого запитання і не встиг задати. Все якось вийшло само собою, мабуть, вони, «марсіани» чи хто там, уміють читати думки . А як ясно я побачив та почув і зрозумів сказане усе про оте страхітливе майбутнє! Особливо мене зворушили космічні картини. Все було кольорове і красиве, досі не бачене. Але краса та була м`яко кажучи страшнувата. Відновлюючи в пам`яті бачене, згадав, що, коли дивився на нашу планетну систему, помітив, як навкруги Білого Сонця крутилося по еліптичних орбітах лише дві планети — мабуть, Меркурій та Венера. Навкруги Нового Сонця крутилися по еліптичних орбітах, мабуть, Марс, Сатурн,Уран та Нептун. По кільцевих орбітах навколо нього ж ще п`яток малесеньких планеток (мабуть, його бувші супутники). Вони крутилися так близько, що деякі навіть пропадали в новонародженому Червоному Сонці, що збільшувалося у розмірах, яскраво спалахуючи на прощання, після чого Нове Сонце пригасало і світило менш яскраво. І лише одна Земля крутилася навкруги обох Сонць по вісімкоподібній орбіті.Отже Новим Сонцем стане, мабуть, Юпітер. В планетарії такого не покажуть, бо там лише кульки з дірочками. Так і пролежав у роздумах до самого дзвоника будильника. Встаючи, вирішив записувати все, що бачив ві сні, у окремий зошит. Та і замальовки треба зробити, хоча я не маляр — та попробую.
Новий день розпочався з нових турбот, а в перервах між ними мене не полишала думка про побачене та почуте. Я так і не зрозумів, на якому відтинку часу це все трапиться, бо не було сказано. Та, мабуть, дуже не скоро. Звісно, що Всесвіт не постійний, як не постійні і процеси, що протікають в Космосі. Адже уже сьогодні, в кінці двадцятого століття, люди почали працювати над проектами переселення на другі планети і навіть в другі сонячні системи, передбачуючи можливі катаклізми космічного масштабу, внаслідок яких життя на Землі може стати неможливим. Звичайно, уже завтра чи післязавтра Юпітер Сонцем не стане, але хто його знає, можливо непомітні для астрономів процеси в глибині планети уже ідуть. Раптом, стій! А як же «марсіани»? Це ж вони, значить мають на Землі свої бази і на одній з них мені з товаришами випало бути! Напевно, таких баз на землі понатикано багато, бо, як стверджують вітчизняні вчені, на Марсі розумного життя немає. Значить, марсіани живуть потихеньку рядом з нами, а ми їх і не бачимо, і не чуємо, хоча колись я читав десь про НЛО. Може, то вони? Оцей славний прилад «Компас» навряд чи може працювати автономно, значить через нього мною керують. Хоча «керують» це сильно сказано, адже я можу його просто викинути в річку чи захоронити під сорокаметровою товщею грунту в гірничих виробках на роботі, так, що його ніхто і ніколи не відкопає. Значить мені таки дали право вибору. Як він взагалі у мене з`явився? В таку випадковість я вже не вірив. Всяка, на перший погляд, випадковість при ближчому дослідженні виявляється закономірним явищем. Адже я часто їздив отим шляхом в казахському степу, і вони мене просто обрали для чогось, для якоїсь місії. Хочуть щось повідомити, від чогось застерегти або просто використати? Ладно, поживемо – побачимо.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.