ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№9 (171) 25 февраля 2013 г.


ПОЛИТИКА И ЭКОНОМИКА
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Синдром баби Параски и баби Палажки,
чи Коли засохне груша

Олег Романчук

Українська держава – це складний світ різноманітних взаємодіючих систем. Як і будь-яка система, держава може функціонувати лише за наявності двох видів сумісності: внутрішньої (сумісності народів, регіонів, економіки, політики, культури) і зовнішньої (сумісності з довкіллям – біосферою, державами, яким притаманні власні економіки, політика і культура, та народами, які проживають в цих державах).

У динамічних самоорганізовувальних системах, а Україна є саме такою системою, раз у раз виникають (і це закономірно) так звані критичні стани, які супроводжуються ПОРУШЕННЯМИ СУМІСНОСТІ.
Такі кризові явища можуть мати лише два наслідки: або зміниться та частина системи, що є причиною НЕСУМІСНОСТІ, або система загине, якщо процеси НЕСУМІСНОСТІ зайшли надто далеко і стали незворотніми.
Прикладів НЕСУМІСНОСТІ соціально-економічних складових Української держави – безліч.
Українська держава, як нелінійна динамічна соціально-політична самоорганізовувальна система, опинилася в стані внутрішньої і зовнішньої несумісності. Тобто несумісності внутріполітичної організації суспільства.(160 зареєстрованих політичних структур – більш ніж промовисте цьому підтвердження; така кількість «диванних» партій призводить до дезорієнтації людей, оскільки партії впереваж створювалися під інтереси певних осіб, які не сповідують проукраїнської державницької ідеології).
А також несумісності діяльності суспільства щодо довкілля.
Причиною політичної несумісності є досі відсутнє відлуння наслідків діяльності політичних систем, що виникли на початку минулого століття та об’єднали всі види насильства: політичного, економічного, ідеологічного, фізичного з імперськими прагненнями до всесвітнього панування.
Особлива небезпека такої несумісності в тому, що вона посилюється невиправдано великими (за нинішніми світовими стандартами) енергетичними затратами у важкій індустрії, що прискорює розвиток зовнішньої несумісності (несумісності з довкіллям). Одночасно тривають процеси відставання та деградації гуманітарного і культурного розвитку суспільства.
Високоморальні тексти, озвучені за круглим столом, у жодному разі не можуть об’єднати представників різноманітних антагоністичних політичних структур і громадських організацій (НЕСУМІСНИХ за суттю) в єдине стабільне ціле, коли в суспільстві практично точиться холодна громадянська війна, коли не сповідується принцип верховенства права, не дотримується буква Закону.
Треба визнати, що політико-громадські підсистеми, як складові суспільної організації, що йменується Українською державою, значною мірою є НЕСУМІСНІ, що створює загрозу для сумісності самої держави як системи, її цілісності.
З історії відомо, що сумістити вкрай відмінні за суттю підсистеми (наприклад, бідних і багатих), надзвичайно складно, радше неможливо – суспільний конфлікт (криза) неминучий.
Сьогодні мусимо враховувати, що частині українців, на жаль, притаманні постколоніальні/постгеноцидні комплекси, а частина українських громадян уражена постколонізаторським синдромом.
Спільним, але не визначальним, захворюванням є так званий «синдром гомо совєтікуса», позбутися якого вкрай складно. Десять років тому доктор економічних наук Юрій Саєнко поставив діагноз важкій суспільній недузі: «комунізм – хвороба бідних і рабів».
Не є, приміром, сумісними світоглядні принципи членів КПУ і УНП. Державницькі устремління ВО «Свобода» не можуть узгоджуватися, чи співіснувати з виразно антиукраїнськими принципами так званих «прогресивних соціалістів».
І такі приклади несумісності в Україні непоодинокі.
Можна вести окрему мову про несумісність нинішніх політичних і світоглядних систем, що в Україні та Росії. Але не про це наразі йдеться.
Про інше мову ведемо. Про те, що нині фундаментальну загрозу цілісності держави як системи, її внутрішній та зовнішній сумісності створюють взаємини (сумісність/несумісність) між найвищими достойниками.
Найприкріше і найнебезпечніше для державної будівлі (системи) існуюча на вершині владної піраміди несумісність між найвищим керівництвом, яка дедалі більше поглиблюється.
Відсутність порозуміння між українськими політиками найвищого рангу автор називає «синдромом баби Параски і баби Палажки». Але якщо дії та вчинки персонажів оповідання класика української літератури Івана Нечуя-Левицького викликають сміх, то привселюдне з’ясовування стосунків між прем’єром і президеном не може не відбитися на суспільних настроях, на іміджеві держави.
Емоції в політиці таять у собі непередбачувані наслідки. Чи можна уявити російського прем’єра, який, приміром, скаржиться на свого президента «другові Саркозі» чи «другові Берлусконі»? Переконаний, що росіяни б збунтувалися, якби дізнались про це.
Натомість Україна дозволяє собі прати брудну політичну білизну перед усім світом.
Після скандального засідання РНБОУ 10 лютого, яке певною мірою нагадувало з’ясовування стосунків між членами Кайдашевої сім’ї (сама Тимошенко порівняла це засідання з «подіями на Лисій горі» – улюбленого місце шабашу київських відьом), МЗС України доручило керівникам дипломатичних представництв України при ЄС, у країнах ЄС, США, Росії та інших країн терміново поінформувати високопосадовців цих країн про «недобросовісні та неадекватні ситуації» прем»єрки.
Як повідомив тижневик «Дзеркало тижня», циркуляр «Щодо розгляду РНБО питання енергетичної безпеки України» з позначкою «Надтерміново!» було надіслано керівникам 31 диппредставництва України.
У матеріалах, доданих до циркуляра, наголошується, що прем’єр Тимошенко порушила закон, зробивши заяви для преси за результатами засідання РНБО, матеріали і рішення якого попередньо носили закритий характер і містили таємну інформацію.
Українським дипломатам наказано негайно ознайомити зарубіжних партнерів України з матеріалами брифінгу першого заступника секретаря РНБО Степана Гавриша після засідання.
Проблема в тому, що немає в Україні справжньої еліти. І на те нема ради. А ті, хто вважає себе політичним бомондом, не знає, що саме слід зробити найперше, аби держава стала сумісною системою.
Знову пригадався Іван Нечуй-Левицький. Його знаменита «Кайдашева сім’я».
Фінальний абзац повісті: «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота і тиша». Одне слово, сім’я стала сумісною системою, по-сучасному кажучи.«Україні треба досягти згоди, її не нав`яжеш ззовні. Така згода має визріти зсередини і бути прийнятою людьми», – слушно радить Верховний представник ЄС із зовнішньої політики і політики безпеки Хав’єр Солана.
Але така ідилія в українському політикумі й суспільстві запанує не скоро.
Сьогодні ніхто не знає, коли нарешті всохне «груша» розбрату, совковості й нетерпимості у посттоталітарному, постгеноцидному суспільстві. І чи всохне взагалі?

www.pravda.com.ua


Чи знайдемо свого Барака Обаму?

Николай Рубанец

У душах людей, у душі всього нашого народу сьогодні є дві України.
Україна молода – це люди різного віку, всіх поколінь, у кого в душі ще не вмерла надія. Надія вижити – особисто, із сім’єю, із свої родом та усім народом. Надія далі жити нормально, по-людськи, як європейці. У своїй, незалежній, вільній, демократичній, європейській державі.

Звичайно, для цього треба працювати щоденно, докладати всіх зусиль, аби справи йшли на краще. І особисті, і сімейні, і зрештою в державі. Україна молода – це та частина нашого народу, у душах якої (не бійтеся цих слів) воістину не вмерла і не помре ніколи Україна.
Україна стара – це не пенсіонери, не дідусі і бабусі, а ті, хто зневірився. Це представники всіх поколінь, хто опустив руки, живе без перспективи, послав усіх і все до біса.
Хто не звільнився від радянського совка. Хто заразився сучасним пофігізмом і для кого все, що відбувається за межами його «Я», до лампочки. Це не обов’язково люди бідні, у кого нічого й не було. Це і багаті, які вже напакувалися і готові шукати свої райські острови за морями-океанами.
Отож Україна стара – це ті, для кого незалежна держава чи то не відбулася, чи то ось-ось помре, чи то вже вмерла.
На порозі виборівУкраїна – на порозі виборів. А вони у нас – як битва.
Тут ще багато від минулого, від старої ментальності, від браку демократичної культури. Але це треба пережити, як дитячу хворобу становлення демократії.
Потім буде імунітет – на все життя. Але нині головне – щоб ця битва не вийшла за межі наших душ, за межі ідейної та політичної боротьби, за межі демократичних виборчих процедур, за межі закону і Конституції.
Отже, Україна виходить на старт президентської баталії. А це не просто вибори – це вибір лідера нації, глави держави, поводиря, від якого значною мірою залежить доля кожного і всієї країни.
Ще одна особливість наступних перегонів – більшість українців розчарована старою владою, не хоче жити в старій Україні. Усі сподівання – на зміну владної еліти, на нове покоління політиків, на молодих лідерів. Переможе кандидат від України молодої – з’явиться додатковий шанс на краще завтра, на поступ уперед, на європейське майбутнє.
Візьме гору стара когорта – добра не жди, не жди сподіваної волі. Тому що стара влада стомилася – реформи загальмували, знову криза, держава досі тупцює в сіро-буферній зоні між Сходом і Заходом.
Щоб зберегти владу, дехто з тих, у кому український народ розчарувався, починає шукати зовнішніх ресурсів, підтримки чи навіть сюзерена.
Тому є загроза відступу, скочування назад, аж до Переяслава, до імперських обіймів. І не вірте в казочки про м’яку упаковку нового Cоюзу непорушного вільних республік. У ХХI столітті це може бути лише Бутирка по-азіатськи.
Приклади подібного «м’якого» примусу до єдності, неподільності й миру пахнуть людською кров’ю, що рясно пролилася останніми роками у Чечні, Дагестані, Абхазії, Південній Осетії, Грузії. А ще раніше – у Ферганській долині, Нагірному Карабасі, Придністров’ї, Сумгаїті, Тбілісі, Вільнюсі.
Втім, саме такою завжди була і буде ціна за «єдіную і нєдєлімую», під яким би прапором імперія не відроджувалась.
Українська fata morgana?
Хто ж така Україна молода? А хто така Україна стара? Які політичні сили їх репрезентують? Як на мене, сьогодні маємо більше відповідей на друге запитання.
Україна стара – це, по-перше, ті партії та блоки, які захищають минуле, вважають 24 серпня 1991 року історичним казусом, не сприймають навіть ідею самостійної України, не вірять у її майбутнє.
По-друге, це та частина політичної еліти, яка дорвалася до влади завдяки незалежності України, але використала її не для блага народу й держави, а для того, щоб набити собі капшука, роздерибанити, «приватизувати» якомога більше з накопиченого працею минулих поколінь, чи урвати якомога більше з того, що ще здатна продукувати промисловість, родити земля, чим багаті її надра. Щоб потім заховати свій куш у далеких офшорах.
А коли гряне перший грім – утекти.
Водночас – Боже сохрани! – автор далекий від думки, що всі члени політичних партій та блоків, які впродовж понад 17 років були при владі в Україні, – це суціль хапуги, злодії та бандити.
Поза сумнівом, що серед комуністів, соціалістів, регіоналів, нашоукраїнців, бютівців та інших були і є чесні, порядні люди, які не порушували закон, заробляють на хліб своєю працею, здібностями й талантами, дбають не лише про свої статки, а й про народ і державу. Йдеться про інше – про загальний результат, про об’єктивний підсумок перебування цих політсил при владі.
Чи знайдемо свого Обаму?
Отут-то й постають найголовніші та найважчі запитання: «А що далі?» і «Хто замінить?». Очевидно, що відповідь одна: час обирати нову владу. Та й вибори глави держави вже на старті.
Нам потрібен наш, український Обама. В ідеалі, звичайно, потрібен і відповідний демократичний механізм для такого відбору (нині модно говорити - кастингу) кандидатів на найвищу посаду в державі.
Враховуючи велику кількість політичних партій і громадських організацій, які декларують у своїх назвах чи програмах відданість демократичним ідеалам, таке завдання міг би виконати, наприклад, об’єднавчий форум демократичних сил України, які не підтримують стару владу. Він міг би визначитись, хто гідний стати єдиним кандидатом від України молодої.
Однак хто візьме на себе цей великий клопіт? Хто взагалі здатний такий конгрес провести? Партії? Чужі і раптом, як може виявитись, популярніші від свого лідера конкуренти нікому не потрібні.
Громадські організації? Більшість із них бідні, як церковні миші. Бо за ними не стоять, як за так званими великими партіями, олігархічні, кланові чи фінансово-промислові групи. Влада? Хіба вона пилятиме гілку, на якій сидить?
Швидше за все стара влада і крупний капітал, який її обслуговує, зроблять усе можливе, щоб єдиний і перспективний кандидат від опозиційної до неї молодої України навіть не був висунутий.
Втім, усе ще може трапитися, і окремі представники старої влади (зрозуміло, насамперед задля самозбереження) ще захочуть вскочити хоча б в останній вагон передвиборного потяга під назвою «Україна молода», як тільки він вирушатиме в дорогу.
Та все ж вихід із нинішнього тупика, в якому опинилась Україна, демократичним, народним, непровладним силам треба шукати самим. Це їхнє надзавдання 2013 року, можна навіть сказати, громадянський обов’язок, історична місія – знайти, відібрати, зробити своїм єдиним кандидатом на посаду президента найбільш підготовленого, здібного, перспективного і незаплямованого тавром старої влади політика.
Сьогодні більшості не лише фахівців-аналітиків, а й громадян нашої країни вже зрозуміло, що при всіх формальних розкладах політичних сил та їхніх кандидатів грядущі президентські перегони по суті будуть битвою двох Україн – України молодої з Україною старою.

www.pravda.com.ua



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.