ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№48 (158) 26 ноября 2012 г.


НАШ ФОРУМ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Що таке криза і як її здолати?


Життя на тлі безперервної кризи

Дмитро Біпько,
голова Асоціації домашніх філософів

Дмитро БіпькоПопри вибагливі стандарти політичної коректності давно вже слід сказати про тотальність політики у нашому соціокультурному просторі. Про те, що продовжуємо жити за часів тоталітаризму, хоч як його не кляли-лаяли на початку 90-х. Тож не дивно, що у геть політизованому соціумі усе має бути ангажоване політикою. А тут ще криза узялася зненацька! Чи може вона була одвіку? Ті, від кого «йдуть кола по воді», непевно розводять руками, трохи призабувши про нещодавно популярне у нашому політикумі слово-префікс «абсолютно». То може дійсно криза дається в знаки? Насправді, викликає почуття «глибокого задоволення», що до того завжди «абсолютно переконані, впевнені...», бодай у тому, що назавтра скажуть зовсім протилежну думку політичні діячі, втратили нарешті свої осяяні сонцем слави божественні німби, крила та інші позаземні приладдя. Авжеж, криза роз’їдає структури, згодом, чекай, настане черга «нещасної свідомості», що реагує, як правило, повільніше, консервативніше, аніж зміни ситуації «за вікном». А поки цього не сталося, спробуймо, бодай побіжно кинути оком на сьогодення.

Як на мене, ситуація була б менш напруженою, аби наше суспільство менше зважало на політику з її риторичними практиками обіцянок та переобіцянок, які викликані кон’юнктурою самої ж таки політики. Тож маємо таке собі замкнене коло. Воно охопило й здавлює, нажаль, усю країну разом з отим саме українським електоратом, про який, мовляв, так піклуються можновладці.
Усі знають, у теорії, що політика є лише частиною соціокультурного простору. Утім, за української дійсності, місце культури парадоксальним чином знаходиться десь «у зоні сутінок», вона зведена на марґінес політичного життя й заледве ще спроможна озвучити себе по-українськи. Іншими словами, окремий сегмент соціокультурного простору, політичний, перебрав на себе нероздільне правління нацією. Отже, політик — наше все. Це суто тоталітарний, даруйте на слові, «розклад». Чи принаймні посттоталітарний синдром, який переживаємо ще й досі. Через те, наприклад, на телебаченні (сучасну культуру, як і фаст-фуд, належить творити на очах, бо швидко холоне) домінують політичні шоу різного штибу. Отам вже, чемно й погордо несучи свої принадні голови, урочисто сидять то рядами, то поодинці державні мужі, декоровані вінками, прапорами, гербами та гаслами, й витріщають на публіку сповнені правди очі. Вимовляють абсолютно правдиві промови, правдивіші одна за одну. Наводять якісь цифри, статистичні дані, демонструючи заразом чудеса ерудиції та вихованості. Здається, що крім них та їхніх галасливих теревенів більше нічого у світі й немає.
Саме обмеженість культурного життя на наших теренах (до речі, в цьому завинив кожен з нас, а не один лише брак коштів із бюджету) обумовлює увесь цей абсурд та водночас досить важкі соціальні ризики, які на нас чекають попереду від усіляких політико-економічних криз. У нас завжди одне нашаровується на одне й викликає подвійну втомленість й незадоволення в суспільстві. Вочевидь, брак культурної атмосфери, яка б безумовно пом’якшила оці тенденції, буде вирішальним негативним чинником, що позначиться на нашому існуванні, коли впадуть оці доморощені «царі й царята». Проте немає «лиха без добра» — можливо, ця криза нарешті повидирає коріння нашого дегенеративно-тоталітарного абсолютизму та сприятиме переформатуванню політичного життя, коли цього був не в змозі зробити Майдан.
До того ж, усі так звані політтехнологічні «винаходи», до яких щоразу вдаються напередодні виборів та криз різні погані дядьки, оці одвічні: «мова та НАТО», обумовлені також суто політичного кон’юнктурою. Тому, чи слід на це зважати? Щодо мови, то саме «красне» базікання політиків багацько прислужилося, аби вона стала явищем локальним й здебільшого політизованим, себто вельми неприємним для повсякденного вжитку. Чи треба казати, що такий стан речей стає на заваді «поверненню мови у народ», бо, знов-таки даруйте, «устами політиків» відомо, що промовляє.
Отже, на тлі політичної тотальності вимальовується дійсно «веселий» комікс. Однак епічному масштабові цієї «веселухи» мав би позаздрити навіть наш славетний класик Котляревський. Щоправда, виникають суттєві підозри, що «абсолютна» освіченість усіх без винятку наших «вождів» дасть змогу гідно закінчити цю епопею.


Стратегічна сировина (Трилогія)

Частина перша. «Інфляція»

Дмитро Диканський

Дмитро ДиканськийДва тижні тому, як ми були у Варьки останній раз, одиниця її продукції коштувала чотири гривні. А вчора ми з кумом прийшли до неї з чотирма гривнями, а вона не дає, каже — вже п’ять…
Кум аж затіпався
— Ти що, — каже, — теж інфляцію разводиш?
— А ви хіба не чули? — каже Варька. — Барель нафти вже майже сто долярів коштує.
— А ти що? Хіба з нафти женеш? — здивувався кум.
— Звісно не з нафти, — відповідає Варька, — але в цьому процесі я енергоносії використовую, а вони з нафтою пов’язані.
Взяла наші чотири гривні і пішла.
Ми з кумом ще сподівались, що вона нам востаннє — без інфляції, але ні…
Приносить неповну. «Оце, — каже, — якраз чотири п’ятих, на ваші гроші», — і пішла собі.
Прийшли ми з кумом, поставили на стіл оту неповну і дивимось на неї.
Кум зітхнув і каже:
— Ото ми з тобою дожилися — чи було таке коли-небудь, не пам’ятаю. І все це ота клята інфляція законні наші сто грамів з’їла.
— Не з’їла, — поправляю кума, — а випила.
— Та все одно, — каже кум, — чи з’їла, чи випила… Вчора жінка на базарі сало купувала, так і воно на п’ять гривень подорожчало. Так що ота падлюга і сто грамів випила, і добрий кусень сала з’їла, бодай їй сто чортів в печінку! Треба, куме, нам з нею щось робити, бо якщо ми її не вгамуємо, так наша пляшка і зовсім порожня буде. Треба нам сьогодні добре поміркувати і якісь висновки зробити…
— Так у нас же програма не повна, — показую на пляшку.
— Повна, не повна, — каже кум, — та ми з тобою свідомі громадяни з державним мисленням, теж повинні, навіть, в несприятливих умовах за державу дбати — наливай.
Так ото ми вчора, хоча і по неповній програмі, та все ж таки засідання провели, проблему обговорили, поміркували і встановили.
По-перше, інфляція — це така ж зараза, як і будь яка інфеційна хвороба.
Тож і боротися з нею потрібно, як із чумою, чи то холерою, чи будь-якою пошестю.
Треба створити державну інспекцію по боротьбі з інфляцією, яка б постійно контролювала ці ноутворення скрізь і всюди.
Якщо десь з’являються товари чи продукти, заражені інфляцією, негайно їх конфіскувати, обробляти, щоб позбутися отої зарази, а потім реалізувати через так звані «Секонд-хенди». Водночас потрібно встановлювати місця виникнення інфляції, обробляти їх хлоркою, а зверху посипати дустом.
По-друге — зараз в державі будується капіталізм. Перша його стадія — це ж то, що ми сьогодні маємо: це первинний, або дикунський, або недоколиханий капіталізм.
Його характерні ознаки: олігархи все розікрали і повлазили до Верховної Ради, а нам залишили тіньову економіку, корупцію і оту кляту інфляцію.
Друга стадія — це нормальний, або класичний капіталізм. Його ознаки такі: олігархів нема, вони повтікали в ближнє зарубіжжя і одержали там громадянство, інфляція керована і незначна. Бідних нема, всі працездатні у середньому класі, або менеджери, і одна гривня дорівнює одному євро.
Отож нам потрібно якомога скоріше перейти, перебігти, переповзти у другу стадію.
Є ще третя стадія — світломайбутній капіталізм, це коли від кожного — скільки зможе, а кожному — скільки влізе, та туди нам, з нашими можливостями, поки що зась…
По-третє, інфляція — це справа всіх і кожного, від неї нікуди не втечеш і не заховаєшся. Вона, як іржа, як міль — залазить скрізь і проїдає дірки у родинних бюджетах і в гаманцях, тож боротися з нею потрібно всім миром.
Нам всім треба об’єднатися в єдиний фронт протидії інфляції і внести свій вклад у цю загальну справу.
Ми з кумом розробляємо концепцію і починаємо створювати асоціацію. Перші наші кроки в цьому напрямку такі: одкриваємо в нашому місті єдиний центр по координації плану дій антиінфляційних заходів. За рахунок спонсорів, надходжень із місцевого та державного бюджетів, добровільних вкладів громадян та інших заходів — створюємо благодійний фонд по сприянню в боротьбі з інфляцією.
Рахунки цього фонду будуть відкриті у всіх банках, які вціліють в умовах всесвітньої кризи.
Поки у нас з кумом ще нема свого офіса, вся інформація на сторінках газети. Несіть свої гроші, ідеї, пропозиції!
Всі на боротьбу з інфляцією!
Разом ми переможемо!
Вперед до класичного капіталізму!
Дмитро і кум

(далі буде)


Потребитель

Анатолий ПАНАСЕЙКО

«Дай!» — первое повелительное требование ребенка.
И там, где оно незамедлительно и бессмысленно удовлетворяется, вырастает ненасытный, воинственный потребитель.

Анатолий ПанасейкоМаленького Петю родители буквально заласкивали подарками и похвалами. И чуть ли не с пеленок начали таскать свое чадо-чудо по многочисленным кружкам-секциям. Учился он и петь, и музицировать, и фехтовать, и гарцевать на лошади. Но ничему путному не научился. Потому как больше всего на свете любил лежать на диване и поедать пельмени. Причем, не из тарелки, а из кастрюли повместительнее. Чтобы много было и глаз тешило.
Поедание пельменей перемежал Петя треньканьем на гитаре. И мечтал о славе. Но слава не давалась, и влиятельный дядя устроил племянника репортером в городскую газету. И видя, как тот тяготится изнурительными журналистскими обязанностями, усадил своего любимчика в кресло редактора.
Лучшие свои рабочие часы новоиспеченный керманыч проводил в пунктах общественного питания. И если там его недостаточно вежливо обслуживали, доставал из кармана замусоленную бумаженцию и ледяным голосом говорил, что это жалоба трудящихся на скудный обед. Перепуганная обслуга бросалась ублажать шантажиста, и тот, с полным желудком и поющим сердцем, возвращался в свой кабинет и крапал статью о замечательной жизни, которую обеспечивают трудящимся массам замечательные предводители этих масс.
Разумеется, при таком сочинителе газету перестали читать. И Петя вспомнил свое волшебное «Дай!»
Дай, город, денежек из своей казны. Сделайте бесплатную подписку своим работникам…
Все с отвращением говорят об этом, но избавиться от Пети не могут. Или не хотят?!



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.