ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№47 (157) 19 ноября 2012 г.


НАША ИСТОРИЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

22 ноября — День памяти жертв голодоморов и политических репрессий

Трохи про статистику

Віталій КОЛБУНОВ

Українське село у 1932-1933 рокахНещодавно по ТБ нам усім урочисто повідомили, що поважний президент Росії В.В. Пу…, стоп, тепер Д. Медведєв… тепер ми його поважаємо, всі як один…
Так ось, він відмовився приїхати до нас в Україну, щоб разом з іншими президентами вшанувати пам’ять жертв голодоморів, мотивуючи це наявністю політичної мотивації, а також відсутністю правильної статистики…
Ось про статистику я і хочу сказати.
Жила собі в селі, поблизу Костянтинівки родина. Батько, мати та шестеро діточок. Чималеньке господарство мали: корови, вівці, а птиці всякої — як у багатьох на Україні, бо по-іншому люди тоді не жили. Чималенький шмат землі: обробляли все це з ранку до ночі. Прибився до родини хлопчик-сирота, який допомагав і був їм за сина й брата.
Але прийшли тяжкі часи, за якісь гріхи всю родину, крім сироти, який плакав за нею, вивезли кудись до Уралу. Дорослі працювали на «повалі» і самі собі робили бараки, щоб не жити в землянках.
Згодом старшу доньку вдалося переправити залізницею до родичів у Дружківку…
…Після війни батько й мати повернулися додому, і до них приєдналася донька, яка переховувалася у родичів на страх і ризик, як донька ворогів народу. Доречі, батька, не дивлячись на це, призначили завідуючим конюшні, знаючи його спроможність хазяйнувати.
…Так що до статистики…
Не пам’ятає точно моя мама (середня донька тієї дівчини), скільки шматочків буряку вдавалося її діду й бабусі проносити з виробництва в роті, щоб прогодувати трохи дітей. І ще не пам’ятає, скільки дітей померло під час відсутності на роботі їх мами (перший раз тиф, вдруге — каліцтво, через впалу деревину) і чи всі відразу, чи ні…
І ще про це (статистику)… Ті діти померли на території Росії — ось яка несправедливість, був таки голодомор і там, мабуть, через це так ображаються теперешні правоприємники…


Українська церква Московського Патриархату визнала Голодомор

До УНІАН надійшло звернення предстоятеля Української православної церкви МП блаженнішого Володимира з нагоди скорботної дати - Голодомору. Чи не вперше Священний синод УПЦ МП публічно назвав цей злочин геноцидом. Враховуючи унікальність такої події, подаємо текст звернення повністю.
Звернення Священного синоду Української православної церкви з нагоди скорботної дати - 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
Голодомору XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії- Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932— 1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації «куркульства» як класу, знищення «ворожих елементів».
Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду-відречення від Боголюдини Христа й християнської моралі та обрання нової віри -у людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. їхнє світло насправді було темрявою. їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.
Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були «знищення, голод і меч» (Іс. 51: 19).
Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.
У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, -до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні «могильники» ще живими. Особливо страждали діти, Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.
Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке «рай на землі», коли він без Бога.
Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.
Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих — десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війні. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.
Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства - вірою, надією і любов’ю. Горе тим, що замислюють беззаконня»(Мих. 2: 1). Справа таких «діла протизаконні» (Пс. 100: 3). «Кінець їхній — погибель» (Флп. 3: 19).
Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.
Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.
Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.
Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх - з роду в рід.

Від імені Священного Синоду Володимир, Митрополит Київський і всієї України.


Конкурс "Десять знаменитых дружковчан"

Учитель и ученый Николай Янко

Николай ЯнкоНиколай Тимофеевич Янко родился в мае 1912 года в селе Сахновщина Харьковской области (в то время Полтавская губерния). В десять лет мальчик остался круглым сиротой, жил у неродной матери, был пастухом.
После семилетней школы он поступает в Красноградский педагогический техникум и оканчивает его досрочно. С 19 лет начинает работать завучем начальной школы в Алексеево-Дружковке. Через год, по его инициативе, школа становится семилетней, а Николай Тимофеевич — ее директором. Перед войной он в течение года успешно оканчивает двухлетний Артемовский Учительский институт. В армию его не взяли по состоянию здоровья.
В годы оккупации преподавал в школе, помогал спасать советских военнопленных, находившихся в лагере в Алексеево-Дружковке. После освобождения с первых же дней работал завучем.
В 40-х годах окончил Луганский пединститут.
В 60-х защитил кандидатскую диссертацию по педагогике (единственный из Дружковки), получил звание «Отличник народного просвещения», опыт его работы был представлен на постоянной республиканской педагогической выставке в Киеве. Неоднократно получал предложения преподавать в педагогических вузах, но остался верен своей школе, своему поселку.
Автор 16 научных книг, более трехсот статей, нескольких книг в соавторстве, дважды в Киеве выходил его «Топонимический словарь Украины», сейчас готовится третье издание.
Всю жизнь Николай Янко писал художественные произведения: стихотворения, басни, рассказы, повести, пьесы. Первые публикации появились в 1946 году.
Николай Тимофеевич получил несколько правительственных наград, в том числе орден «Знак почета».
За краеведческие работы он недавно был удостоен звания Почетный краевед Донецкой области №1.
В 1998 году ему было присвоено звание Почетный гражданин города Дружковки, в этом же году он стал лауреатом конкурса «Признание» (Человек года) в номинации «Выдающиеся земляки».
В свои 96 с половиною лет он продолжает активно заниматься научным, творческим и физическим трудом, часто публикуется в печати, в том числе в газете «Наша Дружковка».

Краевед Светлана Кривоносова

Светлана КривоносоваКривоносова Светлана Валерьяновна родилась в августе 1959 года в г.Архангельске.
После окончания школы поступила в Брянский строительный техникум на отделение – архитектура. По распределению работала в одном из проектных институтов г.Ташкента.
В 1979 году переехала в Дружковку, вышла замуж. В этом же году пришла работать на Дружковский машиностроительный завод в бюро художественного конструирования отдела главного конструктора и специального конструкторского бюро. С 1999 года участвовала в воссоздании музея истории завода. В 2003 году была назначена заведующей музеем. Увлекшись историей города, стала писать и публиковать исторические очерки, используя архивные источники. За время её работы музей стал «народным», вступил в Всеукраинскую ассоциацию музеев технического профиля (г.Киев).
В 2009 году возглавила Дружковскую краеведческую организацию. Основное направление работы – исследование истории родного края. В частности, в настоящее время группа энтузиастов пишет книгу по истории города.
Светлана Кривоносова отмечена грамотами городского головы за участие в выставках в городах Донецке и Киеве, юбилейными грамотами руководства завода к 110-летию и 115-летию Дружковского машиностроительного завода.


Приз для читателей — мобильный телефон от магазина «Мир мобильной связи» (ТЦ «Орбита»).

Для участия в конкурсе нужно заполнить анкету и доставить ее в газеты «Наша Дружковка» или «Дружковка на ладонях». Каждая анкета — один голос. Количество анкет неограниченно. Вы можете присылать анкеты как за одного номинанта, так и за разных — это Ваше право.

Анкета «Десять знаменитых дружковчан»

Кто, по Вашему мнению, является самым знаменитым дружковчанином?

....................................................

Ф. И. О., возраст

Домашний адрес

Заполни, вырежи из газеты и доставь в редакцию газет «Наша Дружковка» или «Дружковка на ладонях»




Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.