ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА

Главная страница   Последние новости

№41 (151) 8 октября 2012 г.


ПОЛИТИКА И ЭКОНОМИКА
Наша Дружковка

вообще равно время мебель для спальни
Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
10 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Эліта? Народ? Майбутнє держави...

Євген Білоножко

«Єдиним джерелом влади є народ» — це патетичне гасло лунає не тільки у Конституції, але у сотні інших конституцій. Тобто народ приймає рішення, і нібито це робить шляхом демократичних виборів. Все просто та ясно. Чому ж все так погано, принаймні, у нас?
Тому перше питання про народ, друге питання про людей, яких наділив цей народ владою, як-то кажуть політологи «еліта».

Чи існує український народ? Для частини громадян України – це не риторичне питання, для них це вимисел націоналістично-буржуазної пропаганди.
Для іншої частини, український народ не просто є, був і буде, він є прекурсором світової історії, і ще стародавні єгиптяни тремтіли на саму згадку про мешканців Придніпров’я.
Безперечним є те, що для сучасного українського суспільства, з його багатогранністю, українська держава становить лише матеріальну цінність. Чому?
Тому, що заможні та успішні бізнесмени не спроможні вести легально бізнес в умовах ринкової економіки.
Складно бути чесним, якщо немає у цьому потреби, ані внутрішньої, ані зовнішньої. Тому для всіх наших олігархів та просто багатих людей Україна є цінністю тільки тому, що вони тут, і тільки тут здатні заробляють гроші (великі гроші), які ніколи не змогли б заробити, а навіть примножити у будь-якій іншій країні.
Бізнесмени – від малого до великого – будуть дбати про Україну рівно настільки, наскільки вона їм, як актор міжнародного права, є необхідною для накопичення капіталу. Анархічна та гарна країна на передмістях ЄС є нічим іншим, як Мексика біля багатих США: можна і гроші заробити, і право нагнути, і дешево відпочити.
Для переважної більшості звичайних громадян, Україна є ситуативною матеріальною цінністю, оскільки, як свідчать більшість опитувань, близько 25% населення бажають емігрувати.
Понад 5 мільйонів вже це зробили, а мінусовий приріст населення від 1991 року говорить про те, що громадяни не бажають передавати у спадок своїм нащадкам українські паспорти.
Для молоді, а зрештою не тільки, Україна це ситуативна цінність. За можливості обрати кращу долю за кордоном, вони це роблять не вагаючись. Пригадайте, скільки однокурсників та однокласників, або просто знайомих, виїхало чи збирається це зробити?
На щастя, кордони, у західне ельдорадо, принаймні частково, прикриті візами, а то залишилися б в Україні самі..., адже еміграція – це виклик для найсильніших.
Отже, з одного боку, маємо великий і інший бізнес, який не бажає змін пануючої еліти, оскільки це було б рівнозначно власному самогубству. За всіма рівнями влади – від місцевих громад до Верховної Ради – стоять конкретні люди з великими і дуже великими грошима.
Тому сучасна політична еліта, опираючись на вітчизняний чи закордонний капітал, не в змозі народити зміни, які б були однозначно радикальними та спрямованими на користь пересічного українця. Бо і місцевим, і приїжджим вигідний такий балаган, всі хочуть заробити і то якомога скоріше.
З другого боку, маємо український народ, який від 1991 року перебуває у перманентній депресії. Чому депресії? По-перше, тому що не хоче розмножуватися!
По-друге, не має наснаги до єднання. Якщо вірити історикам та філософам, справжній народ здатний до самоорганізації, щоб у момент загрози дати достойну відсіч.
У мене змішане відчуття: або не все так погано, як мені видається, або народом тут і не пахло. На виправдання варто сказати, що білоруси переживають набагато більшу загрозу національної ідентифікації, чим ми, а чехи, наприклад, ніколи не вирізнялися великою національною свідомістю (мало хто з сучасної чеської молоді пам’ятає, чим були події 1968 року).
Та ми не білоруси і не чехи, ми – УКРАЇНЦІ. І я постійно задаю собі питання: чи ми, як народ, спроможні, у даний історичний момент, породити лідера, який був би проукраїнським не за паспортам і капіталом, а за діями???
Політична еліта не народиться сьогодні або завтра, якщо її не було 70 років. Але все більше мені пригадуються слова із «Повісті врємєнних літ»: «Прийдіть нами правити, бо самі собою не можемо». Не вже ці слова про нас? До сьогодня?
Можна будувати українську націю на кількості з’їдених кілограмів ковбаси, бо нібито саме економічний успіх нас всіх об’єднає від Заходу до Сходу.
Можливо, так і буде, але тільки за умови, коли політики будуть здатні обстоювати інтерес України ціною не популярних рішень, а ціною однозначності як у зовнішній, так і у внутрішній політиці.

www.pravda.com.ua


Литвин посетил Донбасс

Павел ОСТРОВСКИЙ

В пятницу, 3 октября, Донецкую область посетил лидер Украинской народной партии и парламентской фракции «Блок Литвина» Владимир Литвин. В первой половине дня он побывал в Мариуполе, где посетил Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича, а также прочитал лекцию студентам Мариупольского государственного гуманитарного университета. После этого Владимир Михайлович отправился в Донецк, где провел пресс-конференцию с представителями региональных СМИ.

Владимир Литвин на пресс-конференции в информагентстве Вначале политик отметил: «Я не хочу и не буду принимать участия в политических разборках, которые направлены на то, чтобы унизить, замарать, дискредитировать оппонентов, а не осуществлять необходимые действия для того, чтобы власть стала ответственной, и был работоспособный парламент. Мы сделали все, чтобы Верховная Рада работала. Политическое шулерство — это не то, чего заслуживает страна. И если есть зуд еще раз сводить страну на выборы, то люди должны знать, кто и почему это делает. По моему убеждению, власть в Украине заигралась, и только позиция людей может остановить этот разгул вседозволенности».
— Какова Ваша позиция относительно выборов и будут ли они эффективными без реестра избирателей?
— Для украинской власти это не имеет принципиального значения. Вопрос не в том, что нет реестра избирателей, а в том, как оценят выборы международные наблюдатели, ведь от этого зависит имидж государства.
Реакция людей на нынешнюю ситуацию в стране может быть непредсказуемой. Есть такой фактор, как «местный патриотизм», когда избиратели поддерживают на выборах известного земляка не потому, что поддерживают его предвыборную программу, а потому что он свой, прогнозируемый. К примеру, на Востоке Украины голосуют за бело-голубых, чтобы насолить оранжевым.
Мы не вели переговоров, а проводили консультации с БЮТ и НУ-НС. Они свелись к тому, что, прочитав их ультиматумы, мы написали, что проще было бы объявить войну и на следующий день капитулировать. Пусть сначала разберутся между собой, а потом возьмут наши предложения, в которых описано то, что необходимо для страны, после чего мы будем вести разговоры и приходить к консенсусу. За политическим шулерством и разборками становится жаль Украину, жаль оттого, что она теряет свою выразительность и перспективу, и жаль, что бал в стране правит политическая шпана. Агрессивная серость убивает государство, и если есть желание сохранить державу, то нужно каждому чиновнику переступить через себя, и пусть каждый скажет, что сегодня происходит в государстве, кто несет за это ответственность и почему это происходит. А происходит сейчас так: завели страну в тупик и разбежались на выборы, действует принцип «выборы все спишут, начнем с чистого листа». Сколько можно писать историю государства с чистого листа?
— Будет ли изменен закон о выборах, когда это может произойти и каково Ваше видение этих изменений?
— Я являюсь сторонником мажоритарной избирательной системы. Партия в каждом округе выдвигает своего представителя, но пусть и те люди, которые не являются членами партий, имеют возможность принимать участие в избирательной гонке. Я считаю, что пропорциональная система нарушает права человека. В Конституции записано, что каждый гражданин может быть избранным, а для того, чтобы быть избранным, человек должен состоять в политической партии. Также в Конституции есть предписание о том, что ни одна идеология не может быть обязательной, а здесь выходит, что человек должен принять на себя обязательства представителя той или иной идеологии. Я понимаю утопизм моего подхода, однако при этом состав парламента обновился бы на 90 %. А также у избирателей должно быть право отозвать депутата из списка, если тот не выполняет своих обязательств.
— Володимире Михайловичу, організатори прес-конференції анонсували, що Ви будете говорити про вирішення проблем місцевого самоврядування. Але зараз мова йде про політику в державі. Чи означає це, що проблеми місцевого самоврядування не будуть вирішені до тих пір, поки у нас не буде політичної стабільності?
— Я переконаний, що те, що відбувається в країні - наростання невизначеності і безладу - повинно примусити нас поставити в практичну площину розв’язання питань перенесення акцентів щодо організації влади на місцях. Ми повинні зробити все, щоб розосередити владу і передати повноваження на місця, але в першу чергу передача цих повноважень повинна супроводжуватись передачею економічних можливостей, починаючи з того, що всі установи і підприємства, які працюють на певних територіях, повинні бути там зареєстровані і платити податки в місцевий бюджет, а також сплачувати екологічні збори, які повинні стовідсотково залишатися на місцях. Друге, що потрібно зробити — переглянути формулу бюджету, бо не може бути так, як сьогодні: всі кошти «піднімаються вгору», потім, коли формується бюджет, визначається, що потрібно на центральному рівні, а ті гроші, які залишилось у вигляді субвенцій, потрапляють на місця. На нашу думку, для початку треба ввести таку градацію: 40% залишаються у місцевій власності, а 60 — «піднімаються вгору». Тоді будуть міркувати, як наповнити якісним змістом ці 40%, тоді місцева влада буде зацікавлена працювати. Коли розмовляю з головами адміністрацій різних рівнів, вони кажуть: «Чим більше ми заробляємо — тим більше у нас забирають»... Тоді відпаде необхідність мати величезний адміністративний апарат, який все ділить, а коли ділить — в першу чергу не забуває про себе. Третє, що нам потрібно — формування чіткої системи влади. На моє переконання, адміністрації повинні бути ліквідовані як клас. За адміністраціями повинні залишатись лише функції загального нагляду, координації діяльності правоохоронних органів і координація питань, які мають характер національної безпеки країни. Порядок у країні починається з порядку на місцях.



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.