ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА
   
Главная страница   Последние новости

№26 (136) 25 июня 2012 г.


НАША ГОСТИНАЯ
Наша Дружковка


Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?
Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
8 гривен.

Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".

В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.

Тел. (06267) 4-24-32.

Америка рідною не стала

Світлана ШЕВЧЕНКО

Галина Пиляк (Гриник), 9 років тому виїхала з родиною в Америку, вигравши Зелену картку на ПМП. Нещодавно вона побувала у родичів у Дружківці.

Чи мріяла колись про Америку? Ні, таких думок не було. Після закінчення середньої школи № 9 продовжила навчання у Львівському університеті на хімічному факультеті, а потім працювала на одному з підприємств Західної України.
Галина навіть не могла тоді припустити, що мине зовсім небагато часу, і вона, людина з вищою освітою, залишиться без роботи. Підприємство закрили, на біржі праці запропонувати щось підходяще їй не могли. На той час вона вже була заміжня за Тарасом Гриником, подружжя мало донечку Іринку. Чоловік також втратив роботу, перебивались випадковими заробітками. Коли виграли Зелену картку на постійне місце мешкання в Америці, деякий час вагалися, їхати чи ні. Свою роль відіграв той факт, що вуйко чоловіка вже жив в Америці багато років, запрошував зупинитися саме в його місті, обіцяв підтримку та допомогу.
— І ми на сімейній нараді вирішили їхати на чужину, — згадує зараз Галина. — Звичайно, було страшно кидати все: будинок, рідних і їхати, у безвість… У Нью-Йорку нас зустрів вуйко чоловіка. Перше, що вразило — це англійська мова, яка чулась звідусіль. І взагалі все було чужим.
Оселилася сім’я в невеличкому, спокійному містечку Арбургні.
Через рік народилася друга дитина — Давидко.
Перші п’ять років здалися просто кошмаром. Була страшенна ностальгія по родині, по мові, яку чула тепер тільки в українському костьолі. Хотілося все кинути і повернутися додому. Чоловік не мав постійної роботи, виїздив на заробітки в інше місто. Галина лишалася одна з двома дітьми. Родичі чоловіка звичайно підтримували її, але в кожного були свої проблеми і не хотілося турбувати їх зайвий раз. Єдина людина, з якою могла поділитися, довірити найтаємніше, що було в душі — це вчителька англійської мови. Вона стала для Галини практично другою матір’ю. Товаришують і посьогодні.
Яким же виявилося американське життя? По-перше, дорогим. Задурно ніхто нічого не робить. Кожен фахівець має вузьку спеціальність і свій бізнес. Наприклад, лікарі відкривають у приватних будинках такі собі міні-полікліники, в яких працює відповідний персонал. До речі, звичайний візит до лікаря коштує 150 доларів. Якщо потрібно зробити аналізи чи якусь діагностику — ще дорожче.
Щоб отримати вищу освіту і престижну професію, теж потрібні гроші, і немалі. Навчання у приватному університеті коштує 40-50 тисяч доларів на рік. У державному вищому навчальному закладі — наполовину дешевше. Має шанс навчатися безкоштовно лише обдарована дитина.
Для того, щоб вивчити своїх дітей, батьки мають можливість брати позику в банку (до речі, відсотки набагато нижчі, ніж в Україні). А потім, коли дитина вивчиться і піде на свій хліб, то сама сплачує позику.
Взагалі діти американців досить рано взнають ціну копійки, вони починають працювати з 12 років: бавлять дітей, миють машини, розносять газети і таке інше. Закон дозволяє працювати в такому віці. Але до 12 років мати не має права лишати дитину саму навіть на 5 хвилин. Якщо такий факт стане відомий, то сім’я матиме проблеми з поліцією: можуть накласти штраф, а то і до суду притягти і поставити питання про позбавлення батьківських прав. Така процедура може чекати і на тих батьків, які в процесі виховання застосовують фізичне покарання. Дітей в Америці бити заборонено! Більше того, якщо дитина відчуває недоброзичливе відношення зі сторони батьків, то вона має право перейти в іншу родину, яка отримає потім статус прийомної сім’ї. У цьому випадку держава повністю забезпечує дитину, а батьки сплачують аліменти. Тобто, в Америці права дитини захищені на високому рівні. Вірніше буде сказати, захищені права людини, незалежно від її віку.
Галина привела простий приклад, який це підтверджує Скажемо, купила вона блузку і не носила її певний час. Віднесла до магазину, в якому купувала, і продавець не лише повернув гроші, а й вибачився за те, що їй вона чимось не сподобалася. Це стосується не лише речей, а й продуктів харчування, які теж можна повернути назад до супермаркету, якщо зовнішній вигляд або запах здався підозрілим. І ніхто тебе не лаятиме, не клястиме, гроші обов’язково повернуть і вибачаться. Українським продавцям до цього ще дуже далеко. В Америці немає ринків зовсім. Усі продукти продаються в спеціалізованих магазинах — величезних супермаркетах, серед яких є такі, що не вистачить і дня, щоб їх обійти. Торгівельні підприємства борються за покупця підвищенням свого іміджу, велику увагу приділяють рекламі продукції. Наприклад, на вихідних виходить додаток до місцевої газети з найбільшим тиражем, у якому рекламується продукція, яка буде реалізовуватися наступного тижня.
— Ми маємо можливість вибору, — говорить Галина. — Далі супермаркети проводять різноманітні акції, коли ціни на продукцію суттєво знижуються на всю продукцію... Перебуваючи у Дружківці, я також потрапила на акцію в один з місцевих супермаркетів та спокусилася ціною одного із заморожених рибопродуктів. А коли дома цей продукт розмерзся, то виявилося, що він на 50 відсотків складався з води. Я хотіла повернутися в магазин і вимагати відшкодування, але мене стримали родичі, сказавши, що я нічого не доведу, а тільки зірву собі нерви. В магазин я не пішла, але настрій був зіпсований. В Америці такого інциденту просто бути не могло. Якби хто з підприємців додумався до такого (навмисне заморожувати воду з рибою чи м’ясопродуктом), то він би не лише втратив покупців, а й був би позбавлений ліцензії на право торгівлі.
В Америці не купиш цільного молока, як-то кажуть, прямо з-під корови. Там є сільські господарства, але жоден з фермерів не продасть і краплини молока, бо законом це заборонено. Він здає його на переробку молокозаводам, які вже потім поставляють продукцію до супермаркетів. Чесно сказати, я дуже сумувала за справжнім необробленим молоком, яке любила пити на Україні: заводське молоко стоїть декілька діб і не скисає — хіба це молоко?!
А хліб? Немає там такого хліба, який печуть на моїй батьківщині — запашного, смачного! Я, коли сюди приїжджаю, не можу його наїстися — з борщем, кашею, з молоком! Хай наберу зайві кілограми, але на душі стане легше. Коли опинилася в Америці, не могла вживати їхній хліб, тому перший час пробувала пекти сама. І весь час, коли приходилося все ж таки вживати американський хліб, я завжди згадую наш — найкращий у світі!
Які страви ти полюбляєш готувати?
— Готую український борщ, варимо, жаримо, печемо картоплю, але, мабуть, більш вживаємо макаронних виробів. Купуємо м’ясо — свинина там коштує 4-5 доларів за кілограм. Американці її мало їдять, більше яловичину, яка дуже дорога. Ну, а коли я хочу свята для своєї родини або чекаю на гостей, то ліпимо з донею вареники — не має значення з чим. Американці дуже їх полюбляють.
А яке відношення до українців взагалі?
— Повинна сказати, що до нас вони відносяться дуже добре. Ми не відчуваємо якоїсь дискримінації чи неповаги. Знаєш, люди там живуть набагато простіше, не гоняться за вичурністю, не намагаються чимось виділитися. Кожен живе в своєму світі, ніхто нікому не заздрить, не розпускає плітки, не вказує, як одягатися.
Там подібні зауваження є некоректними. Раз я вдягла якійсь шорти та майку — значить мені так зручно. І це нікого не повинно хвилювати. Словом, ніхто не лізе в чуже життя, а живе своїм, як вважає за потрібне. Наприклад, я зараз пішла вчитися — уявляєш, у 45 років сіла за парту поміж дітей! І на це ніхто не звертає уваги.
І що ти вивчаєш?
— Англійську, математику і бухгалтерію.
Вчишся добре?
— На відмінно — знаєш, так скучила за уроками, процес навчання для мене — в радість. Хоча й нелегко. В коледж ходжу тоді, коли діти в школі.
Ти вже прийняла американське громадянство?
— Так, це сталося в березні цього року. Присягу разом зі мною прийняли 120 чоловік пятидесяти різних національностей. Було дуже красиво і урочисто!
Тепер ти громадянка Америки. Чи стала ця країна для тебе рідною?
— На жаль, не можу такого сказати. За певних обставин я опинилася в ній, там зараз моя домівка, але це не батьківщина, бо батьківщина в мене одна — це Україна. Америка для нас чужа, хоча, можливо, там нам живеться непогано у порівнянні з життям простих українців. Але це не є рідна сторона, за якою тужиш, яку сподіваєшся побачити як уві сні, так і наяву. Тут все своє, дороге, миле серцю і душі — поля, річки, калина в лузі, як я вже казала — запашний смачний хліб… Але ми живемо там. Чи хотіла б повернутися? Не знаю. Погостити — так, але назавжди… Що чекає мене і мого чоловіка тут? Робота, за яку платять 600-800 гривень на місяць? Як можна взагалі жити на такі гроші, харчуватися, купувати якусь одежу, навчати дітей, сплачувати комунальні послуги? Мені не дивно, що багато хто має борги і не може розрахуватися з комунальними підприємствами. У нас такого немає, людина має змогу заробити гроші, щоб їй вистачило на все необхідне.
Тобто я хочу сказати, що з матеріальної сторони там легше. І в моїх дітей там буде краще майбутнє, аніж у дітей звичайних українців — я не маю на увазі так звану еліту.
Так, ми живемо в чужій країні, але я відчуваю себе спокійно, захищено. А серце моє належить моїй Батьківщині! І хтозна, можливо, колись тут налагодиться життя і люди врешті-решт почнуть жити, а не виживати, ми повернемося на рідну землю, щоб знову чути рідну мову, мелодичні українські пісні, жити серед рідних і дорогих серцю людей. Я не втрачаю такої надії. Мабуть, тому ми не забуваємо рідну мову, вдома спілкуємося українською. Крім цього, я особисто навчаю своїх дітей російській мови.


Конкурс «Десять знаменитых дружковчан»

Продолжается конкурс «Десять знаменитых дружковчан» (подробно см. в предыдущем номере).
Для участия в конкурсе нужно заполнить анкету и доставить ее в газеты «Наша Дружковка» или «Дружковка на ладонях». Каждая анкета — один голос. Количество анкет неограниченно. Вы можете присылать анкеты как за одного номинанта, так и за разных — это Ваше право.

Григорий Стеценко с родственниками подпольщиков «Ленинской искры» в парке им. Ленинской искры. 9 мая 1974 годаГригорий Стеценко с родственниками подпольщиков «Ленинской искры» в парке им. Ленинской искры. 9 мая 1974 года

Анкета

«Десять знаменитых дружковчан»

Кто, по Вашему мнению, является самым знаменитым дружковчанином?

Ф. И. О., возраст

Домашний адрес

Заполни, вырежи из газеты и доставь в редакцию газет «Наша Дружковка» или «Дружковка на ладонях



Читать дальше >>

<< Вернуться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
  Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.
При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.