ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА
   
Главная страница

№17 (127) 23 апреля 2012 г.


  КУЛЬТУРА И ИСКУССТВО

Наша Дружковка

Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?


Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
8 гривен.
Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".
В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.
Тел. (06267) 4-24-32.

Вертикаль його долі

Юрій ДОЦЕНКО

Шевченківський лауреат
Завтра, 24 квітня, виповнюється річниця від дня смерті відомого українського художника, колишнього політв’язня, лауреата Шевченківської премії Опанаса Заливахи.
Фахівцям, поціновувачам справжнього, високого мистецтва давно відомі дивовижні, неповторні твори цього майстра-інтелектуала з суто козацьким прізвищем. А ось широка вітчизняна аудиторія, на превеликий жаль, мало обізнана з творчою біографією і багатою художньою спадщиною нашого земляка зі Слобожанщини.
Тож маємо нагоду, хай і сумну (роковини…), теплим словом пом’янути Остапа Заливаху, якого, не без підстав, у світовому колі малярства шанобливо величають «українським Пікассо».
Хоча, по великому рахунку, і в житті, і в творчості художник завжди залишався самим собою — неповторною особистістю, що зросла з рідного народу, ввібравши в себе кращі національні традиції.
А ще постать Остапа Заливахи цікава і знакова для нас тим, що його творча доля так чи інакше була пов’язана з Донецьким краєм. Сьогодні, уже після смерті, художник повертається вдячною пам’яттю, своїми прекрасними роботами на Донеччину. І зокрема — у нашу Дружківку.
Отож слово — про Майстра. А помічниками у цьому нам будуть слугувати два чудових рідкісних видання: одна із перших посмертних книг Василя Стуса, ілюстрована Опанасом Заливаною (вони товаришували) і чудово виданий альбом робіт художника з коментарями близьких людей, його епістолярною спадщиною. А ще — останні інтерв’ю майстра…

Від Гусинки — до небес
«На світ я з’явився в селі Гусинка (1925 р.), що на Харківщині. Нещодавно був там. Заливах у селі вже немає… А рід мій — від бродячих майстрів-малярів. Певне, є і козацьке коріння», — згадував сам художник.
Та на батьківщині, в рідній Україні малому Опанасу судилося жити недовго. Його дитинство випало на жахливий Голодомор початку 30-х років минулого століття. Щоб врятувати сім’ю від смертельного лиха, батько, єдиний із села, спромігся вивезти родину на Далекий Схід — історичний для українців Зелений Клин. Там серед земляків Заливахам дивом вдалося вижити.
До малярства сина заохотив батько-коваль.Спочатку сімнадцятирічний Опанас вступив до художнього училища в приамурському Благовіщенську. Далі було навчання в узбецькому Самарканді, підмосковського Загорську, у Ленінграді.
З академії, де колись навчався Тарас Григорович Шевченко, майбутнього лауреата Кобзаревої премії у 1947 році вигнали, бо він проігнорував якісь вибори. Це був перший свідомий конфлікт Опанаса Заливахи з тоталітарним режимом.
Він пішов працювати в художній фонд в прибалтійському Калінінграді. По смерті Сталіна його знову поновили в академії. Після закінчення навчання Опанас Заливаха нарешті повертається в рідну Україну. Працює в Івано-Франківську. Саме в цей час він, як зізнавсь опісля, усвідомлено починає пошуки свого національного коріння — в житті, творчості, щоби відповісти на питання: хто він, звідки він і куди?
Опанас Заливаха часто відвідував Львів, Київ. Тут знайомиться зі своїми однодумцями, найближче — з нашим земляком-донбасівцем, мужнім правозахисником Іваном Світличним та молодою, талановитою художницею Аллою Горською (про її долю, зв’язок з Донецьким краєм наша газета уже писала в № 10 за 5 березня нинішнього року). Зав’язуються добрі стосунки з нині відомими в незалежній Україні — філософом Евгеном Сверстюком, літературознавцем Іваном Дзюбою, поетом Іваном Драчем, правозахисником Михайлом Горинем та іншими представниками тоді ще молодої національної інтелігенції. Пізніше Опанас Заливаха познайомиться і з майбутнім Героєм України (посмертно) Василем Стусом, доля якого, як відомо, нерозривно пов’язана з Донеччиною.
У нових друзів художник бере самвидавничу літературу. Не лише сам знайомиться із забороненими системою творами своїх земляків, але й розповсюджує їх. Це не могло безкарно пройти крізь увагу КДБ, влади. Остапа Заливаху заарештовують і на «п’ятирічку» спроваджують у мордовські концтабори.
Перебування у неволі він виніс по-філософські, мужньо. У важких умовах вдалося створити серію екслібрисів для друзів. Заповнив за допомогою ручки документальними малюнками захалявний блокнотик (пригадуєте, як творив у засланні Шевченко?). Навіть поталанило зробити одну картину — «Чай». Друзі надсилали літературу, багато читав. Та головне — осмислював своє творче кредо, виробляв подальший художній стиль.
Після звільнення Опанас Заливаха багато працює, удосконалюється як майстер. Він завжди у творчому пошуку. Користується беззаперечним авторитетом як художник, повагою — як людина. Та лише у 1988 року відбулася у Львові його перша персональна виставка, яка офіційно відкрила Україні талановитого, своєрідного автора, що достеменно відбувся як визначний митець. Опісля персональні виставки робіт українського художника з великим успіхом проходили у багатьох країнах світу.
У вже в незалежній Україні, в 1993 році, йому присуджено Національну премію імені Т.Г. Шевченка, що стало безумовним визнанням його непересічного таланту.
Останній період творчості Опанаса Заливахи фахівці охарактеризували, як «вертикальний». Що це — художня філософія? На це питання сам автор творів, так званих вертикальних ліній, відповідає, що для нього вертикаль означає велике дійство: єднання неба і землі. Ще в давній народній коляді зафіксовано: «небо і земля нині торжествують». В своїх останніх творах майстер намагався показати єдність протирічь нашого буття, космосу, художньо занотувати цей зв’язок між земним і небесним.
Ось так митець Опанас Заливаха і сам став невід’ємною складовою цього вічного єднання, піднявшись від батьківського чорнозему до високих небес Господніх.

Дружківська прописка
Запитаєте, а при чому тут Донбас, зокрема Дружківка, що поєднує наш край з творчим шляхом художника Опанаса Заливахи? З листа до нього Алли Горської, датованого груднем 1966 року, дізнаємося, що О. Заливаха «не зміг взяти участі в монументальному комплексі «Школа», за чим і шкодує». Мова йде про мозаїчні оформлення школи № 5 Донецька, здійснюваного творчою бригадою з Києва.
І все ж О. Заливаха в 1980 році минулого століття працював в нашій області. Робив вітраж для одного із сільських будинків культури. Цей факт офіційно підтверджено. Та з якихось причин масштабний твір замовником так і не було встановлено.
І ось більш як через чверть століття на покинуті запилені квадрати кольорового скла випадково натрапив колекціонер Анатолій Журавльов із Дружківки. Дякуючи йому, художня композиція опинилася в нашому місті. За допомогою спонсорів та редакції газети «Наша Дружковка» твір видатного майстра став надбанням місцевого художнього музею. Зараз триває копітка робота по компонуванню, реставрації і встановленню вітражу, адже підготувати його до експозиції — це не проста справа.
Звичайно ж, що мати у місті роботу такого видатного майстра — це велика гордість і відповідальність (шкода, що цього, певне, ще не усвідомила місцева влада). Та ця робота Остапа Заливахи безцінна ще й тому, що жодного із його вітражів, як вважають фахівці, до сьогоднішнього дня не зберіглося. Самий відомий із них (у співавторстві з Аллою Горською та іншими молодими майстрами), присвячений Тарасу Шевченку і встановлений в Київському університеті, за наказом влади був злодійські розбитий ще до його відкриття у 1964 році. Залишилися лише ескізи цієї роботи…
Ось і виходить, що саме у Дружківці сьогодні знаходиться чи не єдиний у своєму жанрі і стилі твір видатного художника! Певен, що уже найближчим часом усі бажаючі земляки зможуть ознайомитися з цією роботою Опанаса Заливахи.
Після першого знайомства з вітражем, що віднині має прописку у Дружківці, від вражень і почуттів, що отримав, якось сам собою написався вірш, присвячений цій роботі і, звичайно ж, її авторові. Ним і хочу закінчити мій матеріал-розвідку, плекаючи надію, що у цієї теми обов’язково буде подальший розвиток, після того, як вітраж відкриється всіма своїми фарбами перед численними відвідувачами місцевого музею.

Вічний вітраж
Пам’яті художника
Опанаса Заливахи

Вітрища часу
Не розбили вітраж —
На сонці веселкою
Кольори грають,
Горять так яскраво,
Так щиро, що аж
І серце і погляд
Умить завмирають!
Пульсує проміння
В холодному склі —
І дивна картина
Ізнов оживає,
Виходить на світло
Оновлено крізь
Наліт пилюги
І воронячі зграї.
Так радісно сяє,
У дні веснянім,
Над світом злітає
Небаченим птахом,
Що може наснитися
Тільки ві сні!..
Що нам заповів —
Опанас Заливаха.



Читать дальше

Веруться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.

При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.