ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА
   
Главная страница

№12 (122) 19 марта 2012 г.


  НАША ИСТОРИЯ

Наша Дружковка

Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?


Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
8 гривен.
Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".
В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.
Тел. (06267) 4-24-32.

Згадаймо і — пам’ятаймо

Юрій ДОЦЕНКО

Болючу тему Голодомору, який офіційно визнали геноцидом проти українського народу уже понад десяти країн світу, історія справедливо розпочинає з 1932-1933-го років минулого століття. Саме в той трагічний період репресивний прес тоталітарної системи розпочав жорстоке чавлення не лише ідейних єретиків, а й так званого простолюду — робітників та селян. При цьому використовувалася не лише зброя, розстріли, а й таке страхітне явище, як штучний голодомор.
Опісля на долю народу суттєво вплинули наслідки другої світової війни, яку ми до цих пір чомусь називаємо Вітчизняною та ще й — Великою. Після ратної Перемоги, що коштувала країні мільйонів загиблих і замордованих, долю наших людей спіткала ще одне величезне лихо — голодним градом упав 1947 рік. У порівнянні з геноцидом початку 30-х, це було, м’яко кажучи, менш жахливе смертоносне явище. Але воно, як цупке кільце, скуте в ланцюжок комуно-людоненависницької системи…

Ця сумна дата в офіційному календарі нашої держави ще не значиться, на сором і жаль. Та вона навічно закарбована в народній пам’яті. І свідків тієї мирної післявоєнної трагедії сьогодні ще багато, вони, попри всі жорстокі випробування, досі і нині живуть — поруч з нами.
Серед них і наш земляк із Краматорська, Заслужений журналіст України Станіслав Тищенко, який нещодавно розповів мені жахливий епізод зі свого повоєнного дитинства:
«У серпні 1947 року я на собі пережив смерть від голоду. Врятувала випадковість. Жінка, що працювала санітаром у місцевій лікарні, надибала мене ледь живого і на своїх плечах віднесла до медпункту. Коли отямився, довго не міг зрозуміти, де я знаходжусь. Думав, так виглядає рай, про який у дитинстві розповідала мати. Довкола було усе білим — від простирадл, стін, стелі, халатів. Що я ще на цьому світі, відчув, коли почув теплий голос тієї ж доброї санітарки, яка схилилася наді мною. Потім довелося спочатку навчатися ходити, бігати. Відмітина про те важке навчання залишилося на все життя».
Згадав я про цей спогад свого старшого колеги і товариша тому, що саме про лікарню №1 в Краматорську, про те, як звозили туди з усіх-усюд, підбираючи на вулицях міст і сіл Донеччини дітей-дистрофіків, що про це і подібне рясно зустрічається у книзі донецького історика Олександра Задніпровського «Хроніка голоду 1946-1947 років у Донбасі», яка побачила світ минулого року у донецькому видавництві «Східний видавничий дім».
Вона дуже незвичайна, ця книга відомого фахівця з Донецького національного університету. В ній хронологічно опубліковані відкриті партійні і державні документи, уривки із газетних публікацій, таємні архівні документи, спогади свідків голоду, власні дослідницькі матеріали самого історика.
Олександр Задніпровський не нав’язує своєї думки. Він подає доскіпливо вивчені, вивірені факти, надаючи можливість читачеві самому розібратися, що це було — голод від неврожаю чи голодомор, геноцид...
Так, були у ті часи, беззаперечно, і героїчні, історично достеменні трудові звершення, масовий ентузіазм людей, що намагалися швидше подолати повоєнну руйнацію. Про це ми добре знаємо ще зі шкільних підручників, про це ще донедавна систематично повідомляли засоби масової інформації.
Але було в нашій історії й інше, що ретельно приховувалося усі ці довгі роки. Документальні свідчення цього — у книзі О. Задніпровського.
Перший повоєнний рік видався засушливим, неврожайним. А план хлібозаготівлі надходив з Москви такий, що його неспроможні були ніяк виконати на селі. Офіційно плата за зібране зерно була такою, що грошей не вистачало на транспортування його на елеватор — в «закрома Родины». Податками обкладалася не лише кожна худобина, а й дерева у саду присадибної ділянки…
Люди в Україні голодували. А в той же час вітчизняний хліб, кров’ю і потом вирощений на Батьківщині, «запросто» вивозили за кордон, доречно сказати, у ту ж Францію.
Щоби з’ясувати, скільки людей постраждало від голоду, історику О. Задніпровському, певне, довелося перевернути гори документів в лікарнях і «загсах». Але і там стерли пам’ять, фіксуючи повальну катастрофу — «дистрофия», «общее заболевание», «старость», «детская слабость», «паралич сердца». І що саме ц нічне — «болезнь неизвестна»… А цьому документально підтверджено 1,2 мільйонів померлих від голоду в Україні, на Донбасі — 12,5 тисячі…
Найбільше дісталося жінкам. Вони на своїх плечах виносили усі «тяготи» повоєнної руїни. Особливо на селі, де доводилося і коровами орати землю, і снопи в’язати, і ціпком молотити. І все, майже, задарма. Адже за один трудодень видавали по … 100 грамів зерна. Як доводилося виживати, ви частково дізнаєтеся, ознайомившись зі сторінками згаданої вище книжки. На цьому тлі цікаво-цинічно-правдиві факти про те, як жили-поживали у цей голодний час радянські працівники різних рівнів…
Коли сьогодні лунають заклики «не переписувати історію народу», давайте краще ще раз перечитаємо ті вражаючі документи, що залишив у своїй книжці О. Задніпровський. На превеликий жаль, автор раптово помер на 60-році життя, так і не побачивши свого видання. У передмові до своєї книги він писав:
«Ця книга — данина пам’яті про людей, які зазнали мук голоду. Сподіваюся, що факти і події, викладені у «Хроніці», не залишать байдужими читачів. Трагічні уроки минулого повинно вчити. Треба знати своє минуле задля майбутнього…»
Дружківка у «Хрониці»
«27 лютого 1947 року відбулася виробнича нарада медичних працівників м. Дружківки Сталінської області.
У протоколі наради було зазначено: «Слухали: доповідь начальника шпиталю капітана медичної служби Айдарова: «Клініка, діагностика і лікування аліментарної дистрофії». Ухвалили: 1. Вислухавши доповідь капітана медичної служби Айдарова, медперсонал м. Дружківки зобов’язується організувати лікування способом, запропонованим капітаном Айдаровим, який дає кращий ефект (з практики шпиталю інтернованих); 2. Домогтися від господарських і парторганізацій м. Дружківки вирішення всіх організаційних питань, пов’язаних із лікуванням і профілактикою аліментарної дистрофії»[329].» (стор.146)

«29 квітня 1947 року секретар Дружківського міськкому КП(б)У Поляков надіслав до Сталінського обкому партії доповідну записку про перевірку правильності видавання продовольчих карток у місті на травень 1947 р.
Він зазначав, що 21 квітня відбулася нарада уповноважених з видавання карток. Того ж дня постійно діючі комісії і бригади розпочали перевірку списків і документів. Загальноміська постійно діюча комісія перевірила відомості на отримання карток. Станом на 29 квітня у місті було видано 29,937 карток. Не вистачало 75 карток для утриманців і 100 карток для дітей „за рахунок приросту населення» [451].» (стор.189)

«За квітень 1947 року Сталінський облвиконком своїм розпорядженням виділив на другий квартал 1947 р. 9 тис. пайків посиленого дитячого харчування (виключно гарячого - авт.). Зокрема, м. Сталіно було виділено 2 250 пайків, Маріуполю - 930, Макіївці - 790, а Дружківці, Дебальцевому, Амвросіївці і Харцизьку - по 130 і т.д. [456].» (стор.191)

«У ДружківцІ 24 і 25 грудня 1947 року створювалися великі черги в хлібних магазинах — особливо за рахунок приїжджих селян. Унаслідок цього хліба в магазинах вистачало тільки до тринадцятої години. Міліція обшукувала деяких покупців і знаходила в них по 8-10 кг хліба» (стор.263)

Олександр Задніпровський,
кандидат історичних наук, доцент Донецького національного університету. Автор понад 80 наукових та навчально-методичних праць.

Словник назв сурогатних страв, що вживалися голодуючим населенням Донбасу в 1946- 1947 роках
(за спогадами очевидців) 1. Зерно з минулорічних колосків.
2. Мерзла картопля.
3. Гнила картопля.
4. Мерзлі буряки
5. Гнилі буряки.
6. Картопляне лушпиння.
7. Щавель.
8. Кропива.
9. Кульбаба.
10. Подорожник.
11. Лобода.
12. Молоде листя буряків.
13. Молочай.
14. Свиріпа.
15. Ховрахи.
16. Макуха.
17. Коти.
18. Собаки.
19. Яйця диких птахів.
20. Риба.
21. Річкові раки.
22. Річкові молюски.
23. Жаби,
24. Горобці.
25. «Туленики» з кінського щавлю та мерзлої картоплі.
26. «Кандьор» з молодих колосків пшениці.
27. «Похльобка» із щириці.
28. «Бульйон» з кісток.
29. М’ясо здохлих коней.
30. «Суп» з телячої шкіри.
31. «Оладки» з висівок та картопляного лушпиння.
32. «Ліпеники» з лободи.
33. «Бекмес» - страва з кавунової патоки.
34. «Малай» - корж з кукурудзяного борошна.
35. «Коржі» з буряка.
36. «Суп» з листя буряка.
37. Печені буряки.
38. Жолуді.
39. Смажена кукурудза.
40. «Хліб» із суміші пшениці, тертих кукурудзяних качанів і висівок.
41. «Коржі» з насіння льону.
42. «Борщ» з кінського щавлю і лободи.
43. «Суп» з кропиви і дикого щавлю.
44. Крихти хліба, залиті водою, із сіллю (цукром чи сахарином).
45. Потовчене і підсмажене листя липи.
46. Варене пшеничне, кукурудзяне, ячмінне зерно.
47. Чай з гілок вишні або малини.

Освещенные окна

Анатолий ПАНАСЕЙКО

Когда в поздний вечер идешь по улице, хочется чтобы поярче светились окна. Они теплятся уютом и спокойствием. А поэтов еще и вдохновляют на создание песен. Да таких, что когда-то зачаровывали нынешних бабушек и дедушек, которые никогда не забудут: «Московских окон негасимый свет»...
А писатель Вениамин Каверин, прославившийся чудными «Двумя Капитанами», написал впоследствии захватывающую книжку «Освещенные окна» — за которыми далеко за полночь засиживались в тревожных беседах многочисленные гости хлебосольного каверинского дома. Посиделки проходили в жуткие двадцатые годы прошлого столетия. И собеседники — под оладьи из картофельных очисток и морковный чай — пытались постичь, что происходит в освободившейся от царского гнета империи…
Понятие «окна» интересно не только поэтическими образами, но и своей историей.
Например, кто сегодня знает, что такое окна волоковые?
Оказывается, волок — это деревянная или металлическая задвижка изнутри оконца для подачи милостыни.
Просящих хлебушка во все времена на нашей многострадальной земле было так много, что хозяева, не успевая выходить с подаянием, прорубывали в своих домах эти богоугодные окошечки.
А в присутственных местах, понятнее — конторах, у волоковых окон просители хлопотали о всяческих справках. И так это хлопотание усложнено было наглыми чиновниками, что хлопотуны зачастую чувствовали себя униженными.
А, вот окна красные (красивы).
Кто бывал на Рязанщине, тот наслаждался оконными наличниками — украшениями из деревянных кружев.
В украинских же безлесых селах — окна как бы впаивались в глинобитные стены и, подведенные веселой крейдой, походили на озорные глаза чепурных молодиц.
Таким образом, окна — еще и глаза домов, к сожалению, недолго светящиеся по вечерам в наше время.
Потому что жильцы прикованы к телеящикам. Куда уж тут до дружеских встреч, приятных прогулок, добрых посиделок! А некоторым прикованным — и не до окон, за которыми надобно ухаживать...
А есть еще «окно», которое Петр Первый прорубил в Европу.
Но из этого ничего не получилось путного.
Более того, с приходом коммунистов, европейская культура была объявлена буржуазной.
И когда в Дружковке в 1994 году, основали умную, порядочную газету «Окно», наследники советского разгильдяйства и ее нарекли «буржуазной».
Так получилось, что учредитель «Окна» уехал из Дружковки, бросив свое подающее большие надежды на добрые результаты детище. И дружковчанам ноль цена, что не уберегли периодическое издание, ставшее крупным культурным событием в городе…


Читать дальше

Веруться на Главную страницу
№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.

При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.