ГОРОДСКАЯ ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА
   
Главная страница №3 (113) 16 января 2012 г.

  НАША ИСТОРИЯ

Наша Дружковка

Вы еще не купили
новый "Справочник - путеводитель" по Дружковке?


Дружковка-Путеводитель

Это:
- самые точные карты поселков и микрорайонов;
- 650 географических объектов;
- круглосуточные аптеки, универсальные телефоны-автоматы, опорные пункты милиции, стоянки такси, важнейшие госучреждения, заводы;
- около 100 предприятий малого и среднего бизнеса, их адреса и телефоны;
- новейгие сведенья по истории Дружковки и количеству населения.

А кроме этого - прекрасный дизайн, офсетная печать, цветной вкладыш и цветная ламинированая обложка.

Такого Дружковка еще не видела!

Цена одного путеводителя -
8 гривен.
Спрашивайте у распространителей и в специализированных магазинах "Канцтовары".
В редакции газеты "НАША ДРУЖКОВКА"(ул. Ленина, 26) вы можете приобрести новый путеводитель за наличный и безналичный расчет.
Тел. (06267) 4-24-32.

Наш земляк — Олександр Скобліков

В 2010 году ушел из жизни выдающийся скульптор, народный художник Украины Александр Скобликов. С Дружковкой его связывали первые два с половиной года жизни и один из последних творческих замыслов, к сожалению, так и не осуществленный — создание памятника Олексе Тихому.
Мне посчастливилось общаться с Мастером в редакции газеты «Окно», где он побывал 15 октября 1997 года. Александр Палович приехал в Дружковку вместе со своим другом, заслуженным архитектором СССР Николаем Фещенко, чтобы начать работу над будущим памятником. Осмотрев в городе несколько мест, они выбрали пересечение проспекта Космонавтов и улицы Энгельса (напротив «Большого самолета»), отметив, что более удачную точку трудно найти: памятник находился бы в очень оживленном месте и всегда освещался солнцем.
Олексу в бронзе он представлял как философа, влюбленного в свой край и родную природу, медленно бредущего по донецкой степи. Скульптурный образ он не собирался тесно привязывать к прототипу. Впрочем, это были предварительные заготовки, и кто знает, чем бы в конце концов обернулся творческий замысел знаменитого украинского скульптора? Как известно, деньги на памятник собраны не были (прежде всего потому, что дружковчане, земляки Олексы Тихого, не прониклись этой идеей), а то, что удалось собрать, было потрачено Фондом на другие нужды. Последние пять лет этот Фонд вообще не ведет никакой деятельности. Так что вины Александра Паловича в том, что проект создания памятника Олексе Тихому не осуществился, нет никакой.
В тот приезд мне запомнился его открытый характер и крепкие, сильные руки — руки каменотеса, хотя он уже разменял тогда седьмой десяток лет.
— Были ли вы когда-нибудь в Дружковке после того, как вас увезли из нее мальчиком? — спросил я.
— Нет. Однажды ехал в поезде, и, когда объявили: «Следующая станция — Дружковка», сказал другу: «Налей мне полный стакан водки и ни о чем не спрашивай»… И только когда проехали, я сказал: «Это была моя родина».

Остается пожалеть, что следов памяти об этом выдающемся человеке, так любившем свою малую родину, в нашем городе практически нет.
Публикуемый ниже материал подготовлен внучкой Александра Павловича — Машей, проживающей в Киеве. Она прислала его ученику ОШ №4 Антону Неверову, который подготовил научную работу о Скобликове на Шевченковский конкурс.

Евгений Фиалко

Встреча в редакции газеты «Окно», 15 октября 1997 года. Слева направо: Евгений Фиалко, Борис Хулап, ответственный секретарь газеты «Окно», Александр Скобликов, Народный художник Украины, Николай Фещенко, Заслуженный архитектор СССР, Александр Пальчун, редактор газеты «Окно».


 

 

 

 

 

 

Народився 25 лютого 1929 року в м. Дружківка, Донецької області.
Його рідна мати - Марія Годлевська, померла у 22 роки, коли Олександру було лише два з половиною. Тоді батько, який не міг на той час приділити синові належну увагу, був змушений відправити його до бабусі в с. Червона Буда, Білорусія, Гомельська область.
Як казав Олександр: «На все життя мені запам’ятались білоруські ліси, річки, село, друзі. Їли лише бульбу, а найсмачніше, що було – це печеня з горобців».
У 1935 році він повернувся в Україну, до Києва, де ходив у дитячий садок та школу.
У 1941 році малого Сашка разом з його другою матір’ю Дарією Василівною Бостанюк відправили в евакуацію до Казахської РСР в м. Кустанай, де він продовжив навчання у школі.
У 1943 році вони разом повертаються спочатку до Харкова, потім у Київ.
У 1947 році Олександр вступає до Київського інженерно-будівельного інституту на архітектурний факультет. Потім він згадував, що ще під час іспитів чітко відчув, що може добре малювати. Слідуючи власному бажанню та порадам вчителів, через рік він стає студентом відповідного факультету Київського художнього інституту. Навчався він добре, декан факультету Василь Данилович Мовчан відмічав, що з нього вийде талановитий архітектор. Але усе змінив випадок. Зайшовши одного разу в майстерню до своїх друзів скульпторів, він вирішив спробувати свої сили в цьому виді мистецтва. Ніколи не бравши до цього часу глини у руки, усього за три години він зліпив чудовий портрет одного з присутніх – студента Бориса Зуєва. Дуже схожий на модель, портрет побачили майбутні викладачі Олександра: Макар Вронський, Олексій Олійник та Макс Гельман. Завдяки їхньому клопотанню Скоблікова було переведено на скульптурний факультет. Майстерню, до якої потрапив майбутній митець, вів Михайло Лисенко. Як розповідав Олександр Павлович: «Я дуже любив своїх вчителів і зберіг любов до них на все життя». З Макаром Вронським та Олексієм Олійником Скобліков багато працював разом, особливо на початку творчого шляху. Вони брали участь у різних конкурсах, були співавторами багатьох робіт, зокрема «Слава Перекопу», «Монумент Революції» та ін..
У 1951 році Олександр Скобліков одружився з Юлею Сиченко (Скоблікова) і в них народилася донька Ольга.
У 1954 році Олександр завершив навчання дипломною роботою «Революціонер Алексєєв».
Закінчивши інститут, Скоб- ліков пішов на «творчі хліба». Коли Олександра обрали в бюро секції скульптури, він отримав на двох з дружиною невелику майстерню (до цього змушений був працювати вдома, що, враховуючи специфіку роботи, викликало певні незручності, навіть складності). Згодом у нього з’явилася вже власна майстерня.
У 1970 році Скобліков отримав звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, став заступником Голови Спілки художників України. І до напруженої творчої роботи додалася не менш напружена громадська діяльність. Незважаючи на велику завантаженість, в цей період ним було створено багато скульптурних творів. Серед них пам’ятники О. Некрасову в м. Немирові, М. Ушинському в м. Києві, Т. Шевченку в м. Шалет (Франція), генералу Я. Домбровському в м. Житомирі; меморіальні дошки космонавту Ю. Гагаріну, академіку Ф. Яновському, композитору М. Вериківському; медалі, присвячені М. Черемшині, К. Ушинському; портрети академіка В. Вернадського, двічі Героя Радянського Союзу генерала В. Лавриненка, Героя Радянського Союзу О. Кошового та багатьох інших. Скобліков був чудовим портретистом, якому вдавалось передати не тільки зовнішню схожість портретованого, належність його до певної професії, але й розкрити характер людини, її індивідуальність.
У 1975 році Олександра Скоблікова обрали головою Київської організації спілки художників.
У 1976 році йому присвоїли почесне звання Народного художника УРСР.
У 1979 році він став депутатом Верховної Ради СРСР (до того він був депутатом Київської Ради народних депутатів).
У 1981 році був обраний головою Спілки художників України.
З 2000 року – член-кореспондент Академії мистецтв України
Багато прекрасних творів у доробку Олександра Павловича. Серед найкращих слід відзначити портрети поета Б. Олійника, артиста П. Вірського, маршала Г. Гречка, художника В. Гуріна, академіка Б. Патона, письменника О. Корнійчука та багатьох інших. Пам’ятники В. Вернадському (Київ), Б. Патону (Київ), «Монумент Дружби народів» (Київ), «Морякам Дніпровської флотилії» (Київ), М. Заньковецькій (Ніжин), А. Церетелі (Батумі), В. Антонову-Овсієнку (Чернігів), П. Нахімову (Маріуполь), Т. Шевченку (Умань) тощо. Меморіальні дошки: Лесі Українці (Батумі), О. Паладіну (Київ), І. Франку (Вена), М. Попудренку (Київ), Б. Медовару (Київ), Д. Менделеєву (Київ), Я. Давідзону (Київ) та ін.
Ним були створені численні надгробки видатним людям: К. Трохименку, С. Олійнику, П. Вірському, матері першої жінки-космонавта В. Терешкової та іншим. Вони знаходяться у різних місцях, зокрема у Криму, Грузії, Москві, у Києві на Байковому кладовищі (де і поховано самого скульптора), деякі з них розташовані на центральній алеї.
Життя Скоблікова було нескінченним творчим процесом, сповненим нових ідей, образів та думок. Ні на день не полишав він плідної праці у своїй майстерні, яка стала для нього другим домом. І навіть, саме там, видатний майстер пішов з життя, перед цим домовляючись про нове замовлення.
Олександр Павлович Скобліков назавжди залишиться у пам’яті його рідних, колег, друзів, тих, що його оточували, доброзичливою, щирою людиною, справжнім майстром своєї справи та Митцем з великої літери.

Пам’ятник у місті Шалет

В цьому місті з 1920 років оселилося дуже багато українських емігрантів. Були налагоджені контакти з Киевом.
Пам’ятник Т. Шевченку у м. Шалеті, у Франції було встановлено у 1974 році. Відкрит 13 жовтня у неділю на площі перед гімназією.
Тоді Шалет офіційно зустрів членів укр. делегації у складі якої був видатний скульптор О. Скобліков, що приїхали у Францію, взяти участь у aux Journees. Гості вперше віддали честь пам’ятнику та поклали на нього квіти. Скобліков не був на самому відкритті, він тільки створив бюст Т. Шевченка. І зараз вперше побачив свій пам’ятник загалом та залишився задоволеним обраним місцем. Він подякував та сказав усе меру на офіційному прийомі у мерії.
Це було замовлення. В цей час СССР відкривав «Залізний зановіс» у мистецтві, тому налагоджувалися контакти і починалась співпраця не тільки з Францією.

Шевченкіана Скоблікова

Пам’ятники:
1. Т. Шевченко у м. Шалет (Франція), 1974р., бронза / граніт.
2. Т. Шевченко у м. Шпола, 1978р., бронза / граніт.
3. Т. Шевченко у м. Умань, 1981р., бронза / граніт.
4. Т. Шевченко, Аджарська Автономна Республіка, 1982р., бронза / граніт.
5. Трьохфігурна композиція Т. Шевченка у м. Дубно, 1991р., бронза / граніт.
6. Т. Шевченко у м. Ніжин, 1991р., бронза / граніт.
7. Т. Шевченко у м. Хирьов, 1993р., бронза / граніт.
8. Т. Шевченко у м. Міжгір’я, 1995р., бронза / граніт.
9. Т. Шевченко у м. Кременчук, бронза / граніт.
Медалі:
1. Т. Шевченко, 1989р., розмір D 6, бронза. Кременецький краєзнавчий музей, від 11.03.92.
2. Т. Шевченко, 1990р., розмір D 20, бронза. Черкаський художній музей, від 9.08.93.
Станкові роботи:
1. Т. Шевченко, 1961р., фігура у зріст у співавторстві з М. Веронським та О. Олійником
2. Т. Шевченко, 1964р., 62х60х60, граніт. Донецька картинна галерея від 5.10.64.
3. Т. Шевченко, 1981р., 110х125х64, оргскло.
4. Т. Шевченко, 1991р., гіпс. Управління кабін. мін. від 30.10.91.


Читать дальше

№49 (211) 9 декабря 2013 г
№48 (210) 2 декабря 2013 г
№47 (209) 25 ноября 2013 г
№46 (208) 18 ноября 2013 г
№45 (207) 11 ноября 2013 г
№44 (206) 4 ноября 2013 г
№43 (205) 28 октября 2013 г
№42 (204) 21 октября 2013 г
№41 (203) 14 октября 2013 г
№40 (202) 7 октября 2013 г
№39 (201) 30 сентября 2013 г
№38 (200) 23 сентября 2013 г
№37 (199) 16 сентября 2013 г
№36 (198) 9 сентября 2013 г
№35 (197) 2 сентября 2013 г
№34 (196) 26 августа 2013 г
№33 (195) 19 августа 2013 г
№32 (194) 12 августа 2013 г
№31 (193) 5 августа 2013 г
№30 (192) 29 июля 2013 г
№29 (191) 22 июля 2013 г
№27 (189) 8 июля 2013 г
№26 (188) 24 июня 2013 г
№25 (187) 17 июня 2013 г
№24 (186) 10 июня 2013 г
№23 (185) 3 июня 2013 г
№22 (184) 27 мая 2013 г
№21 (183) 20 мая 2013 г
№20 (182) 13 мая 2013 г
№19 (181) 6 мая 2013 г
№18 (180) 29 апреля 2013 г
№17 (179) 22 апреля 2013 г
№16 (178) 15 апреля 2013 г
№15 (177) 8 апреля 2013 г
№14 (176) 1 апреля 2013 г
№13 (175) 25 марта 2013 г
№12 (174) 18 марта 2013 г
№11 (173) 11 марта 2013 г
№10 (172) 4 марта 2013 г
№9 (171) 25 февраля 2013 г
№8 (170) 18 февраля 2013 г
№7 (169) 11 февраля 2013 г
№6 (168) 4 февраля 2013 г
№5 (167) 28 января 2013 г
№4 (166) 21 января 2013 г
№3 (165) 14 января 2013 г
№2 (164) 6 января 2013 г
№1 (163) 1 января 2013 г
№52 (162) 24 декабря 2012 г
№51 (161) 17 декабря 2012 г
№50 (160) 10 декабря 2012 г
№49 (159) 3 декабря 2012 г
№48 (158) 26 ноября 2012 г
№47 (157) 19 ноября 2012 г
№46 (156) 12 ноября 2012 г
№45 (155) 5 ноября 2012 г
№44 (154) 29 октября 2012 г
№43 (153) 22 октября 2012 г
№42 (152) 15 октября 2012 г
№41 (151) 8 октября 2012 г
№40 (150) 1 октября 2012 г
№39 (149) 24 сентября 2012 г
№38 (148) 17 сентября 2012 г
№37 (147) 10 сентября 2012 г
№36 (146) 3 сентября 2012 г
№35 (145) 27 августа 2012 г
№34 (144) 20 августа 2012 г
№33 (143) 13 августа 2012 г
№32 (142) 6 августа 2012 г
№31 (141) 30 июля 2012 г
№30 (140) 23 июля 2012 г
№29 (139) 15 июля 2012 г
№28 (138) 9 июля 2012 г
№27 (137) 2 июля 2012 г
№26 (136) 25 июня 2012 г
№25 (135) 18 июня 2012 г
№24 (134) 11 июня 2012 г
№23 (133) 04 июня 2012 г
№22 (132) 28 мая 2012 г
№21 (131) 21 мая 2012 г
№20 (130) 14 мая 2012 г
№19 (129) 6 мая 2012 г
№18 (128) 30 апреля 2012 г
№17 (127) 23 апреля 2012 г
№16 (126) 16 апреля 2012 г
№15 (125) 9 апреля 2012 г
№14 (124) 2 апреля 2012 г
№13 (123) 26 марта 2012 г
№12 (122) 19 марта 2012 г
№11 (121) 12 марта 2012 г
№10 (120) 5 марта 2012 г
№9 (119) 27 февраля 2012 г
№8 (118) 20 февраля 2012 г
№7 (117) 13 февраля 2012 г
№6 (116) 6 февраля 2012 г
№5 (115) 30 января 2012 г
№4 (114) 23 января 2012 г
№3 (113) 16 января 2012 г
№2 (112) 9 января 2012 г
№1 (111) 2 января 2012 г
№52 (110) 26 декабря 2011 г
№51 (109) 19 декабря 2011 г
№50 (108) 12 декабря 2011 г
№49 (107) 05 декабря 2011 г
№48 (106) 28 ноября 2011 г
№47 (105) 21 ноября 2011 г
№46 (104) 14 ноября 2011 г
№45 (103) 7 ноября 2011 г
№44 (102) 31 октября 2011 г
№43 (101) 24 октября 2011 г
№42 (100) 17 октября 2011 г
№40 (98) 3 октября 2011 г
№39 (97) 26 сентября 2011 г
№38 (96) 19 сентября 2011 г
№37 (95) 12 сентября 2011 г
№36 (94) 5 сентября 2011 г
№35 (93) 29 августа 2011 г
№34 (92) 22 августа 2011 г
№33 (91) 15 августа 2011 г
№32 (90) 08 августа 2011 г


Адрес редакции газеты "Наша Дружковка": 84205, г. Дружковка, ул. Ленина, 26, 2-й этаж, комн. 7, тел. 4-24-32, E-mail: k0nstantin-evdokimov(#)rambler.ru Подписной индекс 95327
Мнение авторов не всегда совпадает с мнением редакции газеты.

При использовании материалов сайта в интернете, активная гиперссылка http://stavgkh.ru/ обязательна.
При перепечатке информации сайта, ссылка на http://stavgkh.ru/ обязательна.